Керамічний комплекс слов’ян з досліджень М.І. Островського на р. Липці.
Слов’янські старожитності третьої чверті І тисячоліття нашої ери звернули на себе увагу дослідників в середині ХХ ст. До цього, не дивлячись на те, що пам’ятки типу Корчак на території Східної Волині були відкриті в кінці ХІХ ст., а окремі матеріальні комплекси – в кінці 30-х-на початку 40-х років ХХ ст., вони пов’язувалися дослідниками з висоцькою, черняхівською або іншими культурами. Згодом, завдяки початим систематичним дослідженням слов’янських поселень на території Волині і Верхнього Подністров’я, кількість виявлених пам’яток почала зростати. Серед дослідників слов’янських пам’яток третьої чверті І тис. н.е. не можна не згадати Ю.М.Захарука та О.О. Ратича, які вивчали житлові комплекси у верхів’ях Західного Бугу на поселені біля с. Ріпнів у 1950 р. Буського району Львівської області датувавши їх VI – початком VII ст. Важливі відомості, які стосувалися питання існування укріплених поселень та уточнювали датування, дали розкопки городища в с. Зимне Володимир-Волинського району на Волині. Дослідження тут відбувалися у 1951-1952 рр. Волинською археологічною експедицією ІСН під керівництв Ю.М. Захарука, а в 1956-1964 рр. – В.В. Ауліха. У 1957-1961 рр. дослідження слов’янських об’єктів і матеріальних комплексів проведені В.Д. Бараном на двох нових пунктах біля с. Ріпнів, в 1962-1964 рр. на поселеннях Бовшів і Дем’янів Галицького району Івано-Франківської області, а в 1966-1967 рр. – поселення VI-VII ст. у с. Зелений Гай Заліщинського району Тернопільської області. У 1960-1963 рр. житлові споруди VI-VII ст. виявив І.К. Свєшніковим на поселені в Городку та біля с. Зозів Рівненського району Рівненської області, ним також відкрито ряд слов’янських поселень третьої чверті І тис. н.е. на р. Горині. Значний вклад у вивчення слов’янських житлових та поховальних пам’яток зробила І.П. Русанова на Західній Волині в кінці 60 – на початку 70-х років. На Верхньому Подністров’ї дослідження горизонту VI-VIIІ ст. провела Г.І. Смирнова у 1954-1957 рр. Житлові комплекси VI-VII ст. відкрито Л.І. Крушельницькою у 1961-1962 рр. на поселені Бовшів. Значне місце у встановленні місцезнаходження слов’янських пам’яток мала робота по опрацюванню музейних колекцій та знахідок накопичених з кінця ХІХ ст. до початку 40-х років минулого століття, які раніше ігнорувалися дослідниками. Поруч з значним внеском зробленим у вивчення слов’янських пам’яток на широкій території залишається актуальним питання про доповнення загальної карти пам’яток новими даними, які передбачають топонімічні уточнення їх розташування та вводять в науковий обіг неопубліковані фондові колекції третьої чверті І тис. н.е. На вузькій території між річками Іква та Стубла (басейни р. Стиру та р. Горині) пам’ятки третьої чверті І тис. н.е. вперше були виявлені завдяки дослідженням М.І. Островського в с. Липа Дубенського району у 1940 р. Ним розкопано тут одне житло-напівземлянку, що мало форму близьку до квадрата і було заглиблене в ґрунт на 0,85 м від сучасної поверхні. Розміри житла становили 3,2х2,8 м. У північно-східному куті розчищено залишки печі-кам’янки. На розвалі вогнища виявлено фрагменти горщиків з горбкуватою поверхнею, які за визначенням І.С. Винокура, належали до посуду корчацького типу [2,200]. У 1947 р. біля с. Костянець, Дубенського району в урочищі Листвинщина розкопки проводив І.К. Свєшніков. Було розкрито залишки печі-кам’янки та знайдено ліпний горщик в її розвалі типовий для кераміки VI-VII ст. [2,196]. В кінці 90-х – на початку 2000-х років пам’ятка в урочищі Листвинщина сильно руйнувалася внаслідок розробки на ній піщаного кар’єру. В цей час тут проводилися рятівні розкопки Дубенським туристично-археологічним гуртком. Завдяки ним було розчищено та зафіксовано декілька печей-кам’янок, знайдено фрагменти ліпних посудин. Слов’янські матеріали третьої чверті І тис. н.е. виявлено біля с. Волиця в передмісті м. Дубна у 1947 р. М.Ю. Смішком. У 2007 р. Б.А. Прищепою та В.В. Ткачем тут здійснено дослідження двох зруйнованих береговим схилом печей-кам’янок. Фрагменти кераміки з однієї печі належали до посудин типу Прага-Корчак, з іншої – до типу Лука-Райковецька [4,416]. Після входження Дубенського краєзнавчого музею до складу Державного історико-культурного заповідника м. Дубна чисельні фондові матеріали були перенесені до нових сховищ. Під час оглядів археологічних колекцій в 2008-2009 роках встановлено наявність матеріалів, які потрапили до краєзнавчого музею ще в кінці 30-х та 40-х роках минулого століття, про що знайдено відповідні записи в інвентарних книгах. Постало питання про культурно-хронологічну ідентифікації знахідок та встановлення пам’яток з яких вони походять. В ході роботи встановлено, що частина збірок кераміки та окремі індивідуальні посудини належать до типу Прага-Корчак, а також мають спільний пункт походження – с. Липа Дубенського району. Поставлено завдання знайти підтвердження (або спростувати) приналежності керамічного матеріалу до єдиного археологічного комплексу, здійснити його теоретичне обґрунтування та конкретизувати пункт виявлення. Збірка кераміки №1 складалась із шести фрагментів вінець та двох фрагментів стінок горщиків. Графічно відновлено профілі верхніх частин п’яти посудин, на основі яких можна виділити такі типи: До Типу 1 відносяться дві посудини. Вони мають відтягнуті на зовні вінця, добре виражені плічка та опуклі стінки. Діаметр вінець значно менший від найбільшої опуклості посудин і становить 17 і 12,5 см (рис. 2, 1,2). Цей тип відповідає ІІ-му типові класифікації слов’янського посуду VI-VII ст. за В.Д. Бараном і є найбільш численним на пам’ятках Верхнього Подністров’я і Волині [2, 37-38]. Тип 2 представлений двома посудинами. Це широкогорлі кухонні горщики більшого розміру, діаметр вінець яких наближається до найбільшої опуклості тулуба і становить 28 і 27 см. Вони мають ледь відтягнуті назовні вінця та невиражені плічка (рис. 2, 4,5). Посудини належать до V типу класифікації слов’янського посуду VI-VII ст. за В.Д. Бараном поширеного на пам’ятках Верхнього Подністров’я і Волині [2,41]. Окремо слід виділити верхню частину горщика, з діаметром вінець – 17 см. Вінця – невисокі вертикальні плічка – слабо виражені. Посудина може розглядатися як варіант типу1 (рис. 2, 3). Всі фрагменти горщиків – ліпні. Колір кераміки – темно та світло-коричневий, наближаючись до світло-брунатного, один фрагмент мав матово чорний колір. Випал посудин – середньої міцності, в глиняному тісті присутні домішки дрібного шамоту, жорстви, піску, зрідка зерна кременю. На переламі черепок одношаровий, за винятком однієї посудини другого типу, яка мала трьохшарову текстуру. Поверхня кераміки – не рівна, на деяких фрагментах злегка бугриста в залежності від кількості домішок. На двох екземплярах добре помітні сліди від ручного загладжування поверхні. Лише горщик варіант І типу був виготовлений з добре відмуленої глини з дрібними домішками переважно піску, мав рівну, легко шерохувату, поверхню. На переході від плічка до тулуба він був орнаментований горизонтальною лінією. Збірка кераміки №2 складалася з уламків вінець та стінок кераміки з більшої частини якої було відновлено майже повний профіль горщика. Він мав слабо відтягнуті на зовні вінця, середньо виражені плічки та опуклобокий тулуб, діаметр якого помітно перевищував діаметр вінець, що становить 11,5 см (рис. 1, 1). Колір горщика – темно-коричневий, поверхня нерівна, в глиняному тісті присутні домішки шамоту. Поряд з цими збірками, було виявлено повністю розламаний горщик, який був вже колись відреставрований. Посудину було взято на нову реставрацію. В результаті відновлено цілий горщик. Він має злегка розхилені на зовні вінця, невиражену шийку, а діаметр вінець дещо менший від найбільшої опуклості посудини і становить 15,5 см, діаметр денця – 10,5 см, висота – 20 см. Колір поверхні – темно-коричневий. Фактура поверхні – злегка горбкувата, в глиняному тісті дрібні домішки шамоту (рис. 1, 2). Типологічно він дуже схожий з горщиком, що походив із збірки №2. Обидві посудини характерні ІІ типові класифікації слов’янського посуду VI-VII ст. за В.Д. Бараном і є найбільш численним на пам’ятках Верхнього Подністров’я і Волині [2,37-38]. Ще один горщик сильно вирізняється за розмірами і пропорціями від попередньо описаних. Йому не притаманна стрункість, навпаки, властива приземкуватість. Діаметр вінець більш ніж на половину перевищує діаметр денця і становить відповідно 35 см та 15,5 см, висота – 36 см. Діаметр вінець наближається до найбільшої опуклості посудини, шийка – слабо виражена, вінця трохи розхилені назовні, тулуб - конічний (рис. 1, 3). Поверхня – горбкувата, колір – темно-коричневий, плямистий, в глиняному тісті присутні домішки жорстви і крупнозернистого шамоту, випал середньої міцності. Судячи з розмірів та відсутності слідів кіптяви ця посудина використовувалася для збереження сипучих харчових запасів. Така посудина відповідає ІV-му типові класифікації посуду слов’янського населення у VI-VII ст., розробленої В.Д. Бараном. Знахідки таких посудин відомі й на інших поселеннях, зокрема Зимному, Ріпневі, Бовшові та Здовбиці, хоча зустрічаються вони досить рідко і не на усій території поширення слов’янських пам’яток [2,41]. Горщик знаходився в стані незавершеної реставрації, а тому вона була проведена по-новому. Всі описані горщики характерні для посуду типу Прага-Корчак і були поширені серед слов’янського населення в період VI-VII ст. Аналогії йому широко відомі [5,10-12], зокрема і серед матеріалів виявлених на місцевих пам’ятках [4, 416-418]. Збірки такої кераміки відомі також з сусідніх регіонів - басейнів річок Стиру [3, 185] і Горині [6,41-44,84]. Подібний керамічний комплекс було зібрано В. Ауліхом у верхньому горизонті городища біля с. Зимне, де його датовано завдяки знайденій монеті імператора Юстиніана кінцем VI - початком VII ст. [1, 136]. За записами у інвентарних книгах встановлено місця знахідок. Збірка кераміки №1 походить з с. Липа, урочище «Нивки» і зібрана у 1948 р. Посудина зі збірки кераміки №2 та дві інших посудини знайдені під час розвідки Дубенського музею в с. Липа у 1940 р. з зазначенням, що їхні уламки знаходилися на розвалі вогнища, а отже виявлені під час розкопок М.І. Островського. Пам’ятка була відкрита на території садиби С. Білика. Вона знаходиться на пологому терасоподібному підвищенні колишнього лівого берега р. Липки, поруч проходить головна сільська вулиця. Урочище «Нивки» знаходиться на південь від села на широкому схилі пагорба, приблизно на відстані одного кілометра від першої пам’ятки. Вона обстежувалася в кінці 40-х років під час археологічних досліджень навколо села М.І. Островським та І.К Свєшніковим. Завдяки віднайденим у фондах історико-культурного заповідника м. Дубна матеріалам слов’янського часу третьої чверті І тис. н.е. вдалося уточнити місцезнаходження раніше відомого поселення та встановити наявність нової пам’ятки Липа, урочище «Нивки».
Література: 1. Ауліх В.В. Матеріали з верхнього горизонту городища біля с. Зимне, Волинської області // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Вип. 3. – К., 1961. 2. Баран В.Д. Ранні слов’яни між Дністром та Прип’яттю. К., 1971. 3. Козак Д., Прищепа Б., Шкоропад В. Давні землероби Волині. К., 2004. 4. Прищепа Б., Ткач В. Нові ранньослов’янські знахідки з Дубно // Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. – Вип. 4. – Луцьк, 2009. 5. Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом. М.,1973. 6. Свєшніков І.К., Нікольченко Ю.М. Довідник з археології України. Ровенська область. – К., - 1982. На карті позначено: 1 - Липа - Садиба С. Білика, 2 - Липа - ур. Нивки
