Археологія Дубенщини

Археологічна пам’ятка Мирогоща-ур. Зашляховці розташована поблизу села Рачин Дубенського району і села Мирогоща в урочищі Зашляховці, на мису першої надзаплавної тераси правого берега р. Липки, правобережної притоки р. Ікви, за 2,5 км на північний захід від церкви села Мирогоща і за 2,5 км на північний схід від церкви села Рачин. Ця пам’ятка була виявлена на початку березня 2001 року, під час археологічної розвідки членами туристично-археологічного клуб у „Едельвейс”, Пшеничним Ю. Л. та Бардецьким А. Б. і з того часу вона періодично обстежувалася. З поселення збирався підйомний матеріал, після інтерпретації та систематизації якого вдалося виявити основні етапи існування поселення.

Вперше це місце було заселене людьми в період пізньої бронзи, а саме племенами тшинецько-комарівської культури, близько XVI-XII  ст. до н. е. Наступний, найбільш потужний і найбільш характерний, період заселення припадає на Давньоруський час. Саме тоді урочище було заселене від кінця IX по першу половину ХІІІ ст.. Далі, у зв’язку із нашестям монголо-татар поселення перериває своє існування і відновлюється востаннє в XIV-XV ст.. Варто зазначити, що найбільший інтерес та значення становить період, що належить саме до Давньоруського часу. Це пояснюється тим, що поселення проіснувало  практично протягом всього давньоруського історично-хронологічного проміжку часу, а тому становить собою цікавий приклад, на основі якого може бути прослідковано господарські та культурні особливості життєдіяльності класичного давньоруського поселення.

Серія кераміки епохи бронзи представлена керамікою тшинецько-комарівської культури. Це фрагменти стінок та вінець ліпних посудин. Посуд має міцний  випал, добре лощену зовнішню та внутрішню поверхню, в глиняному тісті присутні домішки товченого кременю. Для посудин характерні трохи відігнуті на зовні вінця з невеликим потовщенням та орнаментація з заглиблених ліній.

Після першого етапу заселення це урочище залишалося незаселеним близько двох тисячоліть, і лише наприкінці ІХ – на початку Х ст.. тут оселяються носії давньоруської культури. Цей етап триває до першої половини ХІІІ ст.. Матеріали цього часу можна датувати різними часовими рамками, особливо це стосується кераміки. Отже керамічний комплекс давньоруського часу можна поділити на декілька груп.

Перша група кераміки характеризується трохи відтягнутими назовні вінцями з невираженим чи слабо вираженим манжетом. В глиняному тісті присутні домішки піску. Такі горщики відомі на ранньому етапі виробництва гончарної  кераміки і можуть бути датовані ІХ-Х ст. [Прищепа, Нікольченко, 2001,с 29]. В нашому випадку такої кераміки було знайдено лише декілька фрагментів (рис.1, 1,2).

До другої групи можна віднести кераміку, яка характеризується чіткішою сформованістю вінець у формі манжета, що нагадує одиницю і більшим їх відтягненням на зовні. Така кераміка датується Х – першою половиною ХІІ ст.. на поселені кераміки цього типу було знайдено значно більше (рис. 1, 3-5). Посуд можна розділити на білоглиняний та сіро глиняний. Він має слабкий випал, часом гладку поверхню, з домішками піску та шамоту в глиняному тісті.

Для третьої групи характерний часто розчленований валик, з за країною загнутою до середини і являє наступну фазу розвитку керамічного виробництва (рис.1, 6-11). Кераміки цієї групи було знайдено приблизно стільки ж скільки кераміки другої групи.

До четвертої, в нашому випадку найбільш кількісної, групи відносяться горщики, що характеризуються сильно відтягнутими на зовні вінцями, які закінчуються округлим валиком загнутим до середини (рис.1, 12-23).

В цій групі можна виділити чотири типи форм вінець горщиків:

- з горизонтально видовженим вінцем;

- з роздвоєним валиком;

- з  деградованим валиком;

- з валиком, що переходить у гостру закраєну;

Кераміка цієї групи датується кінцем ХІІ – першою половиною ХІІІ cт. [Там само]. Посуд останнього типу має різко виділену шийку.

Взагалі значна частина посуду виготовлена з білої каолінової глини, але є також сіро глиняні та червоно глиняні екземпляри. В глиняному тісті присутні домішки піску, випал посуду слабий. Орнаментація складається з горизонтально заглиблених ліній на поверхні тулуба. Знайдено також два фрагменти посудин, прикрашених кількома рядами коротких насічок, а також два фрагменти стінок орнаментованих декількома рядами зигзагоподібних ліній. Виявлено одне вінце, що можна віднести до першого типу з ремонтним свердленням (рис. 1, 18).

П’ята, остання, група кераміки представлена після монгольським часом (рис. 1, 24-31). Так як кераміка цього часу є дуже різноманітна, то типологічно можна виділити чотири типи:

-                                  фрагменти вінець аналогічні за формою до вінець ХІІ – першої половини ХІІІ ст., але у них з’являється новий елемент – манжетоподібний валик під вінцями опущений до низу;

-                                  фрагменти вінець близькі за формою до кераміки Х – першої половини ХІ ст..;

-                                  тип вінець в цілому наслідує форми ХІІ – першої половини ХІІІ ст., але вони мають здебільшого меншу товщину і не таке якісне глиняне тісто, з грубими домішками шамоту;

-                                  у формі вінець чітко прослідковується коліно подібний злам;

Окрім кераміки було знайдено і інші матеріали. Залізні вироби представлені трьома екземплярами ножів, в одному з яких відламаний черешок. Всі вони мають приблизну довжину леза 7-8 см (рис. 1, 35-36). Було знайдено також вушко від відра (рис. 1, 34).

Цікавою знахідкою стало шиферне пряслице  червонуватого кольору (фото 1), скляна зелена намистина з червоними зигзагоподібними лініями (рис. 1, 37). Типовою знахідкою для багатих поселень є і уламок скляного браслета доволі рідкісного чорного кольору (фото 2). Підібрані шматки залізної криці свідчать про розвиток ковальства на поселенні давньоруського часу.

Отже, підбиваючи підсумки дослідження пам’ятки Мирогоща-ур. Зашляховці на даний час, можна сказати, що матеріал цього поселення є важливим для подальшого дослідження пам’яток долини р. Липки та р. Ікви. Безперечно це стосується в першу чергу матеріалів давньоруського часу, адже культурний шар цього періоду є найбільш потужним. Звичайно, що заселенню цього урочища людьми сприяло ряд чинників, а саме близькість води, в нашому випадку р. Липки, зручне підвищення над заплавою та родючі ґрунти.

Не було довготривалим поселення доби бронзи, про що свідчить мала кількість матеріалу цього часу. Поселення поступово розростається з кін. ІХ ст.. і сягає свого піку у ХІІ- першій половині ХІІІ ст.. Знахідки таких речей як залізні ножі, шиферне пряслице та скляна намистина можуть свідчити, що це поселення належало феодалу. Цікаво, що виробництво шиферних пряслиць не було місцевим і потребувало близькості до родовищ відповідного матеріалу. Широко відомим був центр у Овручі, звідки поширювалися шиферні пряслиця на Русі. Знахідки уламків амфор вказують на зв’язки з Північним Причорномор’ям, можливо через інші поселення (рис. 1, 32,33). Слід згадати і таку незвичайну знахідку як вінце ХІ – першої половини ХІІ ст.. покрите ззовні зеленою поливою, що є дуже мало поширеним. Покривати посуд поливою масово починають значно пізніше у XIV – XVI  ст.. Очевидно, що в цьому випадку ми можемо спостерігати одну з перших спроб.

Говорячи про давньоруські поселення, що належали феодалам неподалік Дубна, слід згадати поселення Тараканів – 3 та Тараканів – 5. Так на поселені Тараканів – 3 було знайдено шиферний натільний хрестик, пряжку і шпору до чобота [2, 8-9]. Окрім того на поселені було знайдено уламки намистин та пряслиць. На поселені Тараканів – 5 було знайдено уламки скляних браслетів та шиферне пряслице [3, 177-178]. Враховуючи не глибоку оранку якій щорічно піддається  поселення в ур. Зашляховці, не можливо добути сумарно більший та індивідуально цінний матеріал. Проте, помічено, що крайня частина мису не використовується під поле, а отже цілком доступна для розкопок.

 Література:

1.      Прищепа Б. А., Нікольченко Ю. М., Літописний Дорогобуж. Маріуполь, - 2001.

2.      Ткач В.В. Звіт про розвідкові роботи 1996-2001 роках на території Дубенського району Рівненської області // Архів РКМ, - Дубно, - 2002.