Пшеничний Юрій Одна майже забута гра - Статті колег - Каталог статей - Персональный сайт
Четвер, 08.12.2016, 8:07:40Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Як ви ставитесь до колекціонерів археологічних артефактів?
Всього відповідей: 209

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Каталог статей
Головна » Статті » Статті колег

Пшеничний Юрій Одна майже забута гра

Одна майже забута гра

           Культура традиційних українських розважальних ігор до цього часу залишається малорозкритою темою.  Якщо вже мова заходить про народні ігри, то знавці народної культури, передусім, звертаються до обрядових ігор, які пов’язані з святами та різними важливими подіями в році. До таких відносять: Андріївські вечорниці, Масляну, Різдвяні свята, Великдень, Зелені свята, Івана Купала. Чимало ігрових обрядів було пов’язано з  обробітком полів це, наприклад,  зажинки і обжинки. Ігрове забарвлення мали і деякі шлюбні  події як от сватання. Хоч свята і носили розважальний характер, але відображали дуже важливі події в житті цілого народу. Будь-яке свято мало протікати радісно і піднесено, а тому ігри і стали споконвіків засобом щоб досягти святкової радості.

        Однак чим займалися наші предки у побуті, коли у них був вільний час? Ну, про розваги дорослих годі говорити, тому що в них якраз вільного часу повсякдень було мало, а якщо і був такий, то його воліли використати для перепочинку. А от діти не втомлювалися вигадувати собі різноманітні ігри та забави, в них якраз вільного часу частенько було вдосталь. Чим зайнятися коли, скажімо, цілий день гуртом дітвора пасе корів, або в довгі зимові вечори? Однією з таких, майже забутих, побутових дитячих ігор була гра в лишки. Традиція цієї гри може виявитися дуже древньою, тому що жетони, які використовуються у ній, відомі ще у трипільській культурі. Археологічні дослідження, які проводяться у нашому краї дали можливість виявити чимало таких виробів також і в культурах епохи бронзи, вельбарській культурі, культурах слов’ян, в Київській Русі, в литовсько-польську добу і в ХІХ – початку ХХ ст. Ці жетони дуже схожі між собою. Вони виготовленні з  стінок посудин і обшліфовані по краях до округлої форми.  Діаметри таких жетонів коливаються від 1,5 до 3 см. Головною умовою форми лишки була та, що вони має бути рівною, для цього найкраще підходило денце горщика чи тарілки і мати якомога гладкіше обшліфовані краї.

        Цілком можливо, що в давнину лишки були не просто дитячою забавкою, а в них грали і дорослі. Крім того, не слід забувати, що і віщунство долі також здійснювалося в ігровій формі з допомогою паличок, кісток, жетонів, тощо. Тому, не виключено, що з допомогою лишок гадали.

      В наш час про гру в лишки майже забули. Тоді як на Дубенщині і Млинівщині, а також і в інших районах (географія поширення цієї гри не з’ясована точно) наші дідусі і бабусі будучи дітьми часто в неї грали. Варіантів правил гри, швидше за все, було чимало. Протягом віків вони видозмінювалися і доповнювалися, а статус гри на ХХ ст. відомий вже цілком  як побутово-дитячий.

       Мені пощастило дізнатися правила гри в лишки, за якими в них грали в с. М’ятин, Млинівського р-ну. За ними зіграти може будь-хто з бажаючих.

 

 

Правила гри в лишки

           Для гри потрібно 5 лишок. Гравців може бути від 2-х і більше. Перший гравець підкидає лишки у повітря і перевернувши долоню тильною стороною робить так, щоб вони упавши на неї розсипалися на гральному полі. Гра почалася.

Хід 1. Гравець має підкинувши у повітря одну лишку, підняти одну лишку з поля, і тоді зловити падаючу. Так само підняти решту по-одній.

Хід 2. Гравець, підкинувши у повітря одну лишку, має підняти дві лишки з поля і так потім ще ту пару лишок, яка лишилася.

Хід 3. Гравець, підкинувши к повітря одну лишку, має підняти з поля три лишки, а потім підкинувши знову, підняти одну, яка лишилася.

Хід 4. Гравець підкидає у повітря одну лишку і піднімає з поля усі чотири лишки, ловлячи падаючу.

           Якщо гравець збивається на котромусь з цих ходів, хід переходить до наступного гравця.

Коли гравець підняв з поля усі чотири лишки, він мусить «здати кіпчики». Для цього підкинувши у гору всі п’ять лишок, він перевертає долоню тильною стороною і ловить нею падаючі лишки. Потрібно зловити так якомога більше лишок. Так він кидає три рази і потім вибирає один з тих, під час якого кількість лишок, які він зловив була найбільшою. Так роблять усі гравці, які проходять чотири основні ходи.  Той хто «здав кіпчики» найгірше, тобто зловив найменше лишок підлягає покаранню. Він отримує від гравців з кращим результатом «щипчики» і «драпчики». Їхня кількість рівнозначна кількості лишок, які зловили гравці-лідери. Той, хто зловив найменше не карає нікого, натомість йому дістається найбільше. Далі покарання відбувається по зростанню кількості зловлених лишок. Покарання відбувається таким чином: гравець підкидає одну лишку у повітря і в цю мить має щипнути або драпнути руку того, кого карають. Увага! Драпають і щипають при цьому з усієї сили, а тому не рідко у гравців руки були червоні і здерті.

Категорія: Статті колег | Додав: Pshyker (04.12.2011) | Автор: Юрій Пшеничний
Переглядів: 701 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2016 | Хостинг від uCoz