Субота, 29.07.2017, 1:46:14Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Що я буду робити, якщо знайду цікавий древній предмет (не з дорогоцінного металу чи каменю)
Всього відповідей: 264

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Каталог статей
Головна » Статті » Спільні публікації

Дослідження споруди 2 на острові Дубовець в м. Дубно.
Віталій Ткач
Юрій Пшеничний
Бардецький Андрій

                                 Дослідження споруди 2 на острові Дубовець в м. Дубно.

    Колишній острів Дубовець знаходиться поблизу Дубенського звірогосподарства, за 375 м. на північний схід від крайніх будівель цього підприємства. Після осушення боліт навколо Дубна в другій половині ХХ ст. це місце перестало бути островом і тепер є незначним підвищенням серед низини - колишньої заплави Ікви, яку в старих документах ХVІ - ХVII ст. називали „ставок Дубенський”. Нинішня назва цього підвищення - Червоний пагорб - скоріше за все є досить сучасною і утворилася вже після меліоративних робіт. „Червоним” пагорб могли назвати із-за яскраво-червоного кольору кременю, який трапляється на поверхні підвищення. Слід зауважити, що назву „Дубовець” мали два, розташовані поряд острови - описаний нами, і сусідній, на якому розташоване звірогосподарство. Однак цей, останній, називався, ще Дубовиця. Тож під назвою Дубовець ми розглядаємо лише перший острів, що відповідає старовинним документам, в яких саме він під цією назвою згадується, тим більше що завдяки численним краєзнавчим публікаціям стара назва практично відродилась і вживається в місті. За спогадами старожилів ще у першій половині XX ст., до проведення меліоративних робіт, острів Дубовець знаходився між основним руслом Ікви, яке проходило приблизно так, як сучасне і називалось Страклівською бистриною, та старицею, яка проходила з південної сторони острова.
    З точки зору геології острів Дубовець є дюною, утвореною шляхом наносу піску течією річки. Формування дюни відбулося принаймні ще у плейстоценовому періоді. Внаслідок сучасних орних робіт тонкий шар гумусу, що утворився над піщаним материком майже повністю вивітрився, що особливо помітно на найвищій частині пагорба. Нині значна частина колишнього острова зруйнована кар’єром, вціліла площа пам’ятки інтенсивно розорюється та з 1999 року засипається сміттям.
    Історією цієї пам’ятки зацікавилися ще наприкінці ХІХ ст., внаслідок того, що на острові значний час існував Підборецький монастир. Першим історію монастиря досліджував М.І.Теодорович, [5, 470-473]. В своєму дослідженні він використав архівні документи XVI-XIX ст. З його праці ми взнаємо стару назву острова, історію заснування та основні події з життя монастиря. До цих же джерел звернувся дубенський краєзнавець І.Д.Лозов’юк, працюючи над історією дубенських монастирів [2, 8-10]. Острів Дубовець почав досліджуватися як археологічна пам’ятка у 1996 р., коли В.Ткачем тут було виявлено багатошарове поселення [3, 135]. В 1997 році в кар’єрі, що руйнує пам’ятку, було виявлено залишки давнього об’єкта, який було досліджено археологічною експедицією під керівництвом кандидата історичних наук В.Д.Гупало. Досліджений об’єкт було визначено як смітникову яму (споруда 1) і датовано початком - третьою чвертю XVII ст. [8, 233-249]. В тому ж році, вже по закінченні експедиції, у кар’єрі, після добування піску, було виявлено ще один об’єкт (споруда 2). Членами турклубу „Едельвейс” було проведено невеликі рятівні роботи, в результаті яких цей об’єкт було частково досліджено, а здобуті при цьому багаті матеріали було передано у Державний історико-культурний заповідник м.Дубна. Нині досліджені у 1997 р. об’єкти знищено екскаватором. В наступні роки з території пам’ятки неодноразово збирався підйомний матеріал та виявлялись рештки споруд [7, 110-115]. Матеріали з споруди 2 було передано до державного історико-культурного заповідника м. Дубна, підйомні збірки потрапили в фонди РОКМ.
    Споруда 2 була виявлена у обриві кар’єру на відстані близько 8 м на північ від споруди 1, дослідженого в 1997 році В. Д. Гупало [8, 233-249]. Для дослідження цього об’єкта було закладено шурф розмірами 2х2 м. Контури споруди було виявлено на глибині 0,35 м. від денної поверхні. Споруда була досліджена не повністю, оскільки вона значною мірою виходила за межі шурфу і, як вдалося встановити при спостережені за земляними роботами, загальна довжина її заглибленої частини становила близько 6 м. і тягнулась в напрямку споруди 1. Наземна частина фіксувалась лише у вигляді насиченого, чорного, щільного культурного шару. Її розміри не встановлено. Частина споруди, яку вдалося дослідити, мала підпрямокутну у плані форму. Орієнтована вона була короткою стіною по лінії північ-південь. Одну стінку споруди вдалося повністю дослідити. Її довжина становить 0,95 м. Північну стінку вдалося розкрити на 1,11 м. Протилежна їй стінка робить поворот і ширина споруди збільшується до 1,08 м. Глибина споруди від денної поверхні становить 1 м. Заповнення споруди становив сірий піщанистий грунт насичений вугликами, уламками кераміки, битою цеглою-пальчаткою. Знайдено одну цілу цеглину розмірами 150х200х50 см. Ширина цегли-пальчатки 110 мм., висота 60 мм. Біля повністю розчищеної стінки, де ймовірно знаходився вхід в споруду, знаходилося скупчення битого скляного, глиняного та фарфорового посуду XIX ст.
    Скляні вироби становлять значну кількість. Всі вони виготовлені гутним способом. Реставровано цілі пляшки з зеленого скла з пухирцями, одна з яких фігурна, верхні частини пляшок, штофів та бутлів (рис. 2;1,2,4,5,7,11,12,14,19), келихи, уламки яких знайдені в дуже великій кількості, (рис. 2;8,16,18), склянки, серед яких цілий гранчак з білого скла (рис. 2;3,6,15), чарочку (рис. 2;10), фужер (рис. 2;9), інші посудини (рис. 2;13,17). Знайдено уламок білоглиняної пляшки з вигравіруваною монограмою (рис. 7; 18) та уламок посудини, розписаний рослинним орнаментом білою, чорною, зеленою, синьою та червоною фарбами.
    Глиняний посуд з споруди 2 досить різноманітний, як за датуванням, так і за формами.
    Горщики поділяються насамперед за технологією виготовлення на морені та білоглиняні, серед останніх слід виділити кілька екземплярів, вкритих всередині зеленою або жовтою поливою, ззовні рифлених, з розхиленою назовні довгою шийкою. Один з них орнаментований опискою червоною фарбою з прямих та хвилястих ліній (рис. 3;1,2; рис.2;3). Інші горщики цієї технології не мають поливи, натомість описка значно багатша, шийка коротша і має з внутрішньої сторони карнизоподібний виступ, деякі екземпляри мають орнамент з пальцевих вдавлень по вінчику (рис. 3;4,10; рис. 4;1,2,4,6). Сам вінчик іноді буває дещо потовщеним, або вигнутим. Кількість їх значно більша і вони представлені крупнішими фрагментами, які часто склеюються. Подібні форму мають і морені горщики, вкриті багатим лощеним орнаментом (рис. 3;3). Одиничний морений горщик іншого типу – з дугоподібною шийкою, орнаментований двома заглибленими лініями (рис. 3;11). Він дуже подібний до посудини в якій було знайдено Дарівський скарб, датований третьою чвертю XVII ст. [6, 96-97].
    Глеки з споруди мають різноманітні форми, кожна з яких фактично репрезентує окремий тип. Перший з них, морений, має округлий тулуб та високі циліндричні вінця, орнаментовані двома заглибленими лініями під вінцем і одною при переході шийки в тулуб, з тонкою, як у горщика ручкою (рис. 3; 8). Другий, морений, з лощеним орнаментом у вигляді вертикальних смуг і двома заглибленими лініями у верхній частині тулуба, з короткою рифленою шийкою і широкою ручкою (рис. 4;10). Третій, морений, має циліндричні вінця, орнаментовані лощеним зигзагом під невеликим виступом, стінки орнаментовані нахиленими лощеними лініями (рис. 5;7). Четвертий, білоглиняний, має носик, валик на шийці, багату описку (рис. 5;6).
    Макітри низькі, з перегином стінок, мають широкі відтягнуті вінця, багатий орнамент, морені лощений, білоглиняні – розпис червоною або коричневою фарбою (рис. 3;5,9). Одна білоглиняна макітра має дещо пряміші стінки, біднішу описку, вкрита всередині зеленою поливою (рис. 4;11).
    Сковороди білоглиняні, мають високі, дещо вигнуті стінки, петельчасті ручки, переважно вкриті всередині зеленою поливою, мають по три ніжки на денці (рис. 4;8,9).
    Черпак (рис. 4;7) та покришки-миски виготовлені з сірої глини. Одна покришка має продряпане на стінці графіті у вигляді літер К М, в яких слід вбачати ініціали (рис. 4;5).
    Серед білоглиняних мисок також зустрічаються різноманітні форми. Одна з них, циліндроконічна, з рифленими вінцями, орнаментована опискою всередині (рис. 5;2). Друга миска має макітроподібну форму та орнаментацію (рис. 5;10). Третя має циліндричні рифлені вінця, внутрішній виступ на переламі стінки, внутрішня частина вкрита плямами різнокольорових фарб під прозорою поливою (рис. 5;3). Червоноглиняна конічна миска має крупні защипи по вінцю, внутрішня її частина оздоблена аналогічно вищеописаній білоглиняній (рис. 5;5). Інші червоноглиняні миски мали циліндроконічну форму та були орнаментовані в техніці фляндрівки. На денці одної з них збереглось клеймо-діпінто, нанесене білою фарбою (рис. 7;19).
    Полумисок білоглиняний, прикрашений опискою (рис. 5;4). Тарілка білоглиняна, крайкована всередині жовтою поливою, з глини поганої якості (рис. 5;11). Знайдено також уламки невеликих червоноглиняних блюдець, прикрашених поліхромним під поливним розписом.
Кухлі поділяються на два типи, перший представлено уламками білоглиняних виробів, з розширеним дном та вінцями (рис. 5;9). До другого типу належить цілий білоглиняний та уламки аналогічного червоноглиняного виробів вкритих темно-коричневою поливою, виготовлених у формі глека (рис. 5;8).
    Фаянсовий посуд представлено численними уламками низьких білих блискучих тарілок з защипами по вінцях, уламком тарілки з синім розписом, та світлою високою тарілкою поганої якості (рис. 6;3).
Фарфорові блюдця доброї якості, білі блискучі, з синім рослинним розписом. Одне з них має клеймо на денці (рис. 6;1,2).
    В заповненні споруди виявлено кахлі з білої глини, всі окрім одної вкриті зеленою поливою. Деякі з них мають рослинний орнамент у вигляді листя дерев, прямий або вигнутий щиток, добре виражений бортик (рис.6; 6,8). Ще одна бортикова неполив’яна кахля має геометричний орнамент та мотиви риб’ячої луски (рис. 6;4). Загалом, бортикові кахлі належать до кінця XVI – середини XVII ст. [1, 52]. Кахля з слабо вираженим бортиком має геометричний орнамент (рис. 6;7). Аналогії цій кахлі відомі на Олешківській січі, яка існувала у 1711-1728 (1730) рр. [4, 293]. Частину такої ж кахлі було знайдено в споруді 1 (8, 245, рис. 13). Очевидно до одного комплекту належать дві білоглиняні кахлі – безбортикова неорнаментована та карнизна, вкриті однаковою зеленою поливою. Уламки таких кахель у великій кількості виявлено на найпізніших спорудах Підборецького монастиря - №3 та №7, які датуються кінцем XVIII – початком XIX ст. [7, 115].
Трапились в заповненні і два фрагменти глиняних люльок (рис. 7;15).
    Залізні вироби знайдені в значній кількості, переважно це залізні цвяхи (рис. 7;11-13), трапились скоба (рис. 3; 7), дверна ручка (рис. 5;1) та завіс (рис. 7;4), засув до скрині (рис. 7;5), ножиці (рис. 7;6), ножі різних типів (рис. 7;1-3), ключ з слідами покриття міддю (рис. 7;9).
Із виробів з кольорового металу було знайдено дві бронзові шпильки та бляшку, що очевидно служила оздобою шкіряного одягу чи скриньки (рис. 7;10,14). 
Знайдено дві монети - погано збережений мідний солід Яна Казимира 1660-х років та стертий півгріш Станіслава Августа 1760-х років.
    Окрім речей, виявлених у споруді 2, чимало цікавих знахідок було знайдено на поверхні. Це уламки двох білоглиняних іграшок, вкритих жовтою поливою, одна з яких є пошкодженою іграшкою-свистком у вигляді вершника, друга – реалістичною головою коня, очевидно теж частиною подібної іграшки (рис. 6; 11), скляні прикраси, що імітують дорогоцінні камені (рис. 7;8,23), гральну кість з синього скла, на якій збереглися сліди крапок нанесених фарбою (рис. 7;7), клейма пляшок (рис. 7; 25,26), рушничні кремені (рис. 7; 20), вироби з чорного металу – ключ та замок (рис. 7;24,27), підкова до чобота (рис. 6;14), виріб, що можливо є частиною руків’я зброї (рис. 6; 12), похідна складна виделка з перламутровими накладками рукояті, орнаментованими ямковим орнаментом (рис. 6;13); вироби з кольорових металів – свинцева закрутка пляшки (рис. 6;9), мідний ґудзик (рис. 17), плаский мідний ґудзик з втраченим вушком та написом на зворотній стороні «GILT BIRMINGHAM», підсвічник (рис. 7;21), наконечник пістолетного шомпола (рис. 7;22).
    Близькість, однакова орієнтація споруд 1 та 2, подібність їх комплексів, як то наявність в обох посудин з графіті, однотипних кахель та глиняного й скляного посуду дозволяють вважати їх рештками одної великої споруди, очевидно підвалів монастирських келій, штучно розрізаних сучасним кар’єром. Період існування споруди міг бути досить довгим і знайдені матеріали переважно представляють матеріали кінця XVIII – початку XIX ст. – пізніша монета, фарфорові, фаянсові, скляні вироби, більша частина кераміки. Однак бортикові кахлі, які переважають в споруді належать до XVII ст., як і деяка частина посуду. Слід зауважити, що кахлі це речі, які могли перебувати у користуванні довший час. Тож датування цієї споруди є досить широким – від XVII ст. по 1832 рік, коли монастир було закрито. Не можна виключати якесь її використання до 1850 року, коли було демонтовано монастирську церкву.
На жаль цю споруду було дуже понищено під час добування піску в кар’єрі. Нині його залишки зруйновано скотомогильником і засипані шаром сучасного сміття.

                                                                     Література
1. Виногродська Л. І. До питання про хронологію середньовічної кераміки Новгорода-Сіверського. // Археологія, вип. 61, 1988. – с.47-57.
2. Лозов’юк І. Давні дубенські монастирі. – Дубно, 1994.
3. Прищепа Б. А., Ткач В. В. Археологічне обстеження околиць Дубна.// Археологічні відкриття в Україні 1997-1998 р.р. – К., 1998. – с. 134-135.
4. Симоненко І. М. Титова О. М. Дослідження Олешківської січі у 2003 р. // Археологічні відкриття в Україні 2002-2003 рр. // Збірка науков. праць, вип. 6. – К., ІА НАНУ, 2004. – с.292-296.
5. Теодорович М. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волыни, Почаев, 1888, с. 470-472.
6. Тищенко О. Р. Середньовічні скарби з Черкащини. // Археологія, вип. 17, 1975, с. 96-97.
7. Ткач В. Острів Дубовець та Підборецький монастир в картографічних джерелах і за даними археологічних досліджень. // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. Випуск 5. – Рівне. Перспектива, 2007. – с. 110-115.
8. Hupalo. W. Wstepne badania w obrebie Klaszloru Podboreckiego na Wolyniu. // Materialy i Sprawozdania Rzesowskiego Archeologicznego. Tom XIX. Rzeszow 1998, s.223-248.


                                                                      Ілюстрації
Рис. 1. План та переріз споруди 2.
Рис. 2. Скляні вироби з споруди 2.
Рис. 3. Вироби з споруди 2: 1-5, 8-11 – кераміка; 6,7 – залізо.
Рис. 4. Кераміка з споруди 2.
Рис. 5. Вироби з споруди 2: 1 – залізо; 2-11 – кераміка.
Рис. 6. Вироби з споруди 2 (1-8) та підйомний матеріал (9-14); 1,2 – фарфор; 3 – фаянс; 4-8, 11 – кераміка; 9 – свинець; 10 – мідь; 12,14 – залізо; 13 – залізо, перламутр.
Рис. 7. Вироби з споруди 2 (1-6, 9-16, 18, 19) та підйомний матеріал (7, 8, 17, 20-27); 1-6,11-13,24,27 – залізо; 7,8,18,23,26 – скло; 9,10,16 – мідь, залізо; 14,17 – мідь; 15 – глина; 19 – діпінто білою фарбою по глині; 20 – кремінь; 21,22 – латунь.

Рис. 1
Рис. 2
Рис. 3
Рис. 4
Рис. 5
Рис. 6
Рис. 7
Категорія: Спільні публікації | Додав: duben (01.01.2009)
Переглядів: 1309 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017 | Хостинг від uCoz