Пам"ятки поморсько-кльошової культури басейну Ікви та Стубли - Статті колег - Каталог статей - Персональный сайт
Четвер, 23.03.2017, 8:07:55Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Як ви ставитесь до колекціонерів археологічних артефактів?
Всього відповідей: 211

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Каталог статей
Головна » Статті » Статті колег

Пам"ятки поморсько-кльошової культури басейну Ікви та Стубли
Юрій Пшеничний

Пам’ятки поморсько-кльошової культури басейну Ікви та Стубли.

Поморсько-кльошова культура сформувалася в районі Середньої Польщі, Мазовії і Підляшші в кінці гальштатського – на початку латенського періодів (кінець Ha D – Lt A). ЇЇ утворенню передували міжкультурні контакти племен поморської (вейгеровсько-кротошинської) культури та культури підкльошових поховань.
Серед дослідників не існує єдиного погляду на генезис поморсько-кльошової культури. Проте, більшість польських археологів (М. Гандзикевич-Возняк, З. Буковський, Й. Костжевський) схиляється до думки, що формування культури підкльошових поховань відбулося на основі лужицької культури. Це доводять розкопки могильників Варшава-Грохув «Бриловщизна», Меджень, Трансбур, в яких простежено переходи від лужицького поховального ритуалу до підкльошового. Польські дослідники також виявили зміну особливостей поховального обряду в поморської культури в Середній Польщі та Великопольщі, що відбулося внаслідок впливів місцевих лужицьких племен [9, 31-32]. Прихід в кінці гальштатського періоду племен поморської культури на Мазовію поступово набрав характеру тісних міжкультурних взаємин з населенням культури підкльошових поховань. Поєднання обох культур, як можна бачити, відбувається на основі доволі значних впливів лужицької культури і може бути віднесене до ранньої фази Lt A. У вигляді єдиного культурного явища ці племена у кінці IV-ІІІ ст. до н.е. заселяють територію історичної Волині та Придністров’я, зокрема займають верхні течії правих приток Прип’яті – Турії, Стоходу, Стиру, Горині. Помітний поступ у з’ясуванні особливостей поморсько-кльошової культури на Волині мали багаторічні розкопки у с. Хрінники Демидівського району та робота В.В. Шкоропада.
На протязі другої половини 90-х років та першого десятиліття ХХІ ст. значну кількість поселень поморсько-кльошової культури виявлено на берегах Ікви та Стубли. Ці пам’ятки стали відомі завдяки систематичним розвідкам В. Ткача, В. Самолюка, А. Бардецького. До цього відомості про культуру в цьому регіоні обмежувалися розкопками 1968 року Л.І. Крушельницької в с. Крилів, під час яких було досліджено одне житло [6, 50].

На разі можна говорити про що найменше 14 пам’яток, на яких виявлено характерні культурі фрагменти керамічних виробів. Це уламки стінок та вінець посуду. У деяких випадках керамічний матеріал з точністю ідентифікувати важко, так як ряд спільних рис, зокрема профіль вінець, форма посудини, характер зовнішньої поверхні, відомі серед комплексів пшеворської та зарубинецької культур.
Поселення знаходилися на мисах, острівних підвищеннях, піщаних дюнах берегів і заплав річки Ікви та її приток, а також, колись повноводних, струмків – приток р. Стубли. Культурний шар поселень зазвичай доволі слабкий. Підйомний матеріал представлений фрагментами кераміки: вінець та стінок посудин, а також уламками глиняних дисків.
Сліди перебування носіїв поморсько-кльошевої культури зафіксовано на таких пунктах:
1. С. М’ятин, п. 4. Займає низьку лівобережну терасу р. Ікви, за 1,25 км на південний схід від церкви, ліворуч брукованої дороги Дубно-Івання. Розміри поселення 800х100 м. Відкрите В. Ткачем в 2000 році. Зібрано кераміку та уламок пряслиця.
2. С. Коблин, п. 3. Знаходиться на південно-східній околиці села, займає першу надзаплавну терасу правого берега р. Ікви, за 1,25 км на північний захід від церкви с. Івання і 0,5 км на північ від мосту через р. Ікву. Відкрите В. Ткачем в 1995 році. Зібрано фрагменти посуду та глиняного диску.
3. Дубно, біля підвісного мосту. Займає окреме підвищення в заплаві правого берега р. Ікви за 300 м на північ від звірогосподарства. Виявлене В. Ткачем в 1996 році. На поселені зібрано фрагменти посуду та пряслице у вигляді посудини поморсько-кльошевої культури [5, 135].
4. Дубно, біля мостів. Знаходиться на піщаній дюні правого берега р. Ікви, за 100 м на північ від залізничного мосту. Виявлене В. Ткачем в 1997 році. Зібрано фрагменти посуду та уламок глиняного диска
5. Тараканів, п. 8. Займає окреме підвищення лівого берега р. Ікви, приблизно за 1 км на південь від поселення Дубно, біля мостів. Виявлене В. Ткачем.
6. С. Тараканів, п. 6. Займає край корінної надзаплавної тераси лівого берега р. Ікви між автотрасою та річкою. Виявлене В. Ткачем в 1999 році. Зібрано кераміку.
7. С. Тараканів, п. 4. Займає окреме підвищення в заплаві лівого берега р. Ікви, за 1 км на південний схід від залізничного мосту, навпроти пам’ятки Волиця. Через пам’ятку проходить високовольтна лінія електропередач. Відкрите В. Ткачем в 1995 році. Зібрано кераміку.
8. Кам’яниця, хут. Заболоття, п. 3. Знаходиться на окремому підвищенні в заплаві лівого берега Ікви, на північний-схід від хутора Заболоття. Мис перерізано меліоративним ровом. Відкрите В. Ткачем в 2000 році. Зібрано кераміку.
9. С. Клюки, п. 3. Знаходиться на трапецієвидному мису правого берега р. Ікви, за 250 м на південний-схід від залізничного мосту. Відкрите розвідкою В.О. Самолюка в 1992 році. Обстежувалося В. Ткачем. Зібрано кераміку.
10. С. Клюки, п. 2. Знаходиться на північно-східній околиці села на краю корінної тераси правого берега р. Ікви. Відкрите В.О. Самолюком в 1992 році. Обстежувалося В. Ткачем. Зібрано кераміку.
11. С. Рачин, п. 2. Знаходиться на краю надзаплавної тераси правого берега р. Липки, на схід від шосе Рачин-Привільне в урочищі Мирогощаниця, на північ від с. Рачин на березі ставу. Відкрите В. Ткачем у 2000 році. Зібрано фрагменти посуду, уламок глиняного диска та кістяну проколку.
12. Дубно, Сурмичі, п. 3. Займає мис на лівому березі р. Липки – правобережної притоки р. Ікви. Відкрите В. Ткачем в 1996 році. Обстежувалося Бардецьким А. Розташоване неподалік ветлікарні та ставків. Зібрано кераміку .
13. С. Костянець, ур. Монастирське, п. 2. Займає мис правого берега р. Розинка – лівобережної притоки р. Стубла. Розвідане М.Ю. Смішком у 1947 році. Обстежувалося В. Ткачем. Зібрано кераміку.
14. С. Крилів. Розташоване на лівому березі р. Стубли в ур. Городи. Розкопано 240 м², досліджено житло поморсько-кльошової культури [6, 50].
Вдаючись до аналізу керамічного комплексу, який в переважаючій частці представлений фрагментами посуду, слід передусім визначити його ассортимент. Це –горщики, миски, кухлі та диски. Серед кожної категорії розбір посуду проводився за такими критеріями: характер формування зовнішньої поверхні, особливості профілювання посудини, її морфологічні ознаки (форма вінець, наявність та вираження шийки, плічиків), орнаментація і оздоблення виробів.
За характером формування зовнішньої поверхні виділено лощений, згладжений та шершавий, рустований і комбінований посуд. У відсотковому співвідношенні виходить, що на описаних пам’ятках лощена кераміка становить 20,2 %, згладжена та шершава кераміка – 63 %, рустована – 6,1 %, комбінована відповідно 10,7 %. Слід зауважити, що виділення кераміка із згладженою та шершавою поверхнею містить в значній мірі узагальнення. Поєднання шершавої та загладженої кераміки як єдиної характеристики обумовлене доволі різним ступенем ошершавленості та згладженості посуду. Так, для прикладу, на деяких фрагментах помітні сліди загладження по шершавій поверхні, поряд з цим значна кількість керамічного матеріалу представлена дуже добре загладженими екземплярами. Кераміка з комбінованою поверхнею традиційно представлена зразками, в яких нижня частина рустована, а верхня – згладжена, один черепок має пролощені лінії по згладженій поверхні. Отже, можна чітко бачити, що на пам’ятках басейну Ікви та Стубли переважає кераміка із згладженою та шершавою поверхнею. Такий показник властивий також іншим керамічним комплексам Волині (Хрінники, Крилів, Линів) і визначає другу фазу розвитку культури на цих землях [8, 123].
Переважаючою категорією посуду є горщики, потім йдуть миски, а найменш чисельнішою групою є кухлі та глиняні диски-покришки. В глиняному тісті, з якого виготовлявся посуд, присутні домішки дрібного чи крупного шамоту, рідко кременю, слюди, кварцу, мало піску. Випал посудин зазвичай міцний. Колір посуду світло та темно-коричневий, сірий, інколи з переходом до червонястого та жовтуватого, лощена кераміка – чорного кольору.
Перевага горщиків над мисками характерна і для ранньолатенських форм поморсько-кльошової культури на материнській території Мазовії та Великопольщі, а також на більшості пам’яток Волині [3, 26]. Збільшення чисельності горщиків по відношенню до мисок зумовлене, як вважають В. Шкоропад та Д. Козак, приходом в середині І ст. населення пшеворської культури та початком тісних контактів з проживаючими тут носіями поморсько-кльошової культури [8, 124]. Основний масив пшеворських поселень відомий в Західному Побужжі, значно менша їх кількість виявлена в верхніх течіях Стиру та Горині [2, 46]. На Дубенщині в керамічних комплексах, зокрема поселення Сурмичі п.3, також виділено фрагменти з пшеворськими рисами, на що ще буде звернуто увагу.
Типологія посуду здійснена на основі схеми розробленої В. Шкоропадом щодо поморсько-кльошових матеріалів із Хрінників в урочищі Шанків Яр та Цегельня[3, 26-30]. Типологія ґрунтується на таких особливостях як: форма вінець та їхній нахил, рівень профілювання посудини, наявність шийки, відділення її від вінець і тулуба та деякі інші. Можна виділити такі типи горщиків:
Тип І. Широко- і середньгорлі слабопрофільовані посудин, з невираженою шийкою, яйцеподібної форми.
Підтип «а» - вінця сформовано у вигляді валика, який відходить назовні. Присутній слабкий «S»-видний профіль (рис. 1,1; 2, 7-9; 3, 6).
Горщики такої форми є досить чисельними і відповідають варіанту «а» ІІ-го типу горщиків з селища поморсько-кльошової культури на ур. «Шанків Яр» в Хрінниках. Такий посуд широко представлений на могильниках цієї культури Волині та основній території розселення, але без потовщених вінець.
Підтип «б» - вінце без валика або валик відходить в середину (рис. 3, 9,11; 4, 7; 6, 5; 8, 1, 7; 11, 2, 4, 10, 12).
Цей підтип менш чисельніший за перший. Він відповідає ІІ-му типу горщиків з ур. «Шанків Яр». Такі горщики також широко відомі на пам’ятках Волині, а своїми прототипами мають лужицькі форми, починаючи з рубежу бронзи і раннього заліза.
Тип ІІ. Посудини з короткою шийкою, високо піднятими плічиками та «S»-видним профілем (рис. 3, 1, 3; 8, 11; 9, 1; 11, 1).
Такі горщики також досить чисельні серед керамічного матеріалу, але схоже поступаються підтипу «а», типу І. Вони відповідають І-му типу горщиків з ур «Шанків Яр». Такі форми побутували в середовищі лужицької культури. Але на основній території поширення поморської культури в такому типі відсутні потовщені вінця.
Миски – друга за чисельністю категорія посуду. Поділяються на два типи:
Тип І. Відкриті миски конічної форми.
Підтип «а» - миски з вінцями загнутими до середини (рис. 2, 19; 4, 3). Відповідають варіанту «б», І-го типу з поселення в ур. «Шанків Яр». Форми таких мисок властиві культурам ранньозалізного віку – могилянській та лужицькій. Для поморсько-кльошової культури такі форми властиві на всій території її поширення.
Підтип «б» - миски з прямими вінцями (рис. 10, 7). Відповідають варіанту «в», І-го типу з поселення в ур. «Шанків Яр». Мають досить широкий хронологічний та культурний діапазон побутування. Характерні для основної території поширення поморсько-кльошової культури.
Тип ІІ. Миски півсферичної форми. Це відкриті «S»-видні слабопрофільовані миски з дещо потовщеними вінцями (4, 8). Їх форма пов’язується з лужицькою культурою. Для поморської культури такі вироби характерні як для поселень так і для могильників.
Вінце мініатюрної посудини, що нагадує мисочку знайдено на поселені Дубно, Підвісний міст (рис. 1, 3). Можливо, знахідку фрагменту цього виробу слід віднести до впливів пшеворської культури. Так як відомо, що в останній поширені були чарки у формі мініатюрних мисок [3, 21].
Кухлі можна поділити на два типи:
Тип І. Кухлі грушеподібної форми.
Вироби з високою циліндричною шийкою і розхиленими назовні вінцями (рис. 11, 3,7,8). Подібні кухлі характерні найбільше для материнської території розповсюдження культури. Відповідають варіанту «а», ІІ-го типу таких виробів з ур. «Шанків Яр».
Тип ІІ. Кухлі конічної форми. До цього типу слід віднести посудину з дещо розхиленими назовні прямими стінками та масивним вушком на всю висоту (рис. 10, 1).
Декілька знайдених уламків керамічних виробів належать до глиняних дисків-покришок. Виріб з поселення Рачин п. 2 (рис. 6,7) має добре згладжену поверхню, інші диски, з пам’ятки Коблин п. 3 та Дубно, біля мостів, коричневі з лощеною поверхнею (рис. 7, 3,6; 4, 10). В різний час в літературі їм надавалися різні назви та означення «сковорідки», «диски-листи», «покришки», тощо. На пам’ятках Дубенщини можна виділити два типи таких виробів.
Тип І. Вироби овальні в перерізі (рис. 6, 7).
Тип ІІ. Диски-покришки прямокутні в перерізі. Цей тип переважає.
Підтип «а» - вироби з неоздобленими краями (рис. 4, 10).
Підтип «б»- вироби прикрашені по краю пальцевими вдавленнями. До цього підтипу слід віднести виріб з трьогранним оздобленням краю пальцевими вдавленнями в шаховому порядку (рис. 7, 6). Інший виріб оздоблений двома рядами таких вдавлень (рис. 7, 3).
Такі вироби мають давню традицію побутування і відомі з доби пізньої бронзи до V-VII ст. Диски-покришки мали побутове значення як покришки та засоби для випічки. Очевидно, що їм надавалося і культове значення, що пов’язувалось передусім із сонцем, хлібом та достатком. Використовували їх під час якихось значних подій для поселення: народження дитини, прощання з людиною, її перехід в «інший світ», початок земляних робіт, прихід весни та інших. Відношення до таких виробів мало би бути також особливим [7, 29-30].
Два фрагмента посудин характеризуються дірчастою поверхнею. Ці вироби різняться між собою. В першого вінця спрямовуються в середину, а в другого вони дещо розхилені назовні. В літературі такі посудини означаються як друшляки (рис. 11, 5; 9, 2).
До поморсько-кльошової культури слід віднести пряслице рідкісної форми у вигляді горщика (рис. 1, 6) знайденого на поселені Дубно, Підвісний міст. Загалом серед керамічних комплексів з поселень цієї культури відомі мініатюрні наслідування оригінальних виробів, як от кухлів [3, 29], але аналогії такому пряслицю поки що не відомі. Також поморським виробом, ймовірно, слід вважати циліндричної форми пряслице з поселення М’ятин, п. 4 (Рис. 8, 6).
Єдине знаряддя, яке може бути віднесеним до старожитностей цієї культури, походить з пам’ятки Рачин п. 2. Це – кістяна проколка (рис. 6,4).
Посуд доволі часто орнаментований пальцевими вдавленнями по вінцях та на валиках. Інколи трапляються й неорнаментовані валики. Прикрашання пальцевими вдавленнями має різні варіанти: вінце орнаментоване по краю одиничними вдавленнями (рис. 2, 9,10); вінце орнаментоване вдавленнями в шаховому порядку (рис. 3, 6); вінце орнаментоване вдавленнями по верху (рис. 3, 1); вінце орнаментоване по краю вдавленнями розміщеними в шаховому порядку, але верхній ряд заходить на перший (рис. 2, 11). Знайдено багато фрагментів орнаментованих пальцевими вдавленнями, зазвичай по тілу посудини. Інколи при такій орнаментації був присутній порядок, але часто-густо вона наносилася хаотично. Така орнаментація є традиційною для кераміки усього середовища поширення культури. Рідше трапляються фрагменти із нігтьовими защіпами по тілу посудини (рис. 5,8; 7,10; 1,5,7). Вінцям прикрашені пальцевими вдавленнями, а також нігтьовими защіпами відомі серед деяких комплексів пшеворської культури [2, 20, (рис.32,5,6,8,13)].
До запозиченої орнаментації слід віднести паралельні, косі і вертикальні врізні лінії по тулубу, які інколи чергуються з короткими овальними вдавленнями та цятками (рис. 11, 3; 9, 3; 8, 4, 5, 12). Не характерною поморсько-кльошовим виробам особливістю є також звичай фасетування вінець Така особливості є характерними для керамічних виробів кельтської та ясторфської культур раннього і середнього латену [8, 124-125]. Один чорнолощений фрагмент верхньої частини посудини оздоблений невеликими горизонтальними суцільними перепадами, що надають його поверхні хвилястості (рис. 7, 5).
Кераміка, що за типологічними ознаками пов’язується із пшеворською культурою виявлена на поселеннях Сурмичі п. 3, Рачин п. 2 та Клюки п.3. Це фрагменти горщиків, в яких вінця підгранені однією чи двома гранями (рис. 9,1,4). Така кераміка була поширена в пізньолатенському часі, тобто кінцем ІІ-І ст. до н.е. [2, 17]. Таким чином, можна бачити прояви пшеворської культури, носії якої перебували на тутешніх пам’ятках, але робити детальніші висновки на основі слабкого керамічного матеріалу зараз ще рано.
На поселені Клюки п.3 знайдено декілька фрагментів кераміки зарубинецької культури, носії якої могли мабуть проникати в цей район з басейну верхньої течії р. Горинь так як становлять тут найпівденнішу зону поширення цієї культури [1, 110].
Зважаючи на відносно слабкий підйомний матеріал з поселень поморсько-кльошової культури, можна стверджувати, що населення, якому вона належала, не було багаточисельним. Це підтверджують дані і з інших пунктів. В Хрінниках при розкопаній ділянці в 5000 м², було відкрито лише 3 житла, 6 господарських споруд і 11 ям [3, 21]. Таким чином, можна припускати, що на поселеннях басейну Ікви та Стубли, проживали окремі сім’ї, які могли бути поєднаними між собою родовими зв’язками.
Басейни рік Ікви та Стубли стали найсхіднішою зоною розселення носіїв поморсько-кльошової культури. ЇЇ існування в цьому регіоні показує завершальну фазу існування культури на території історичної Волині, про це свідчить як значні латенські впливи в орнаментації посудин, перевага в асортименті посуду горщиків так і виявлення проявів пшеворської культури. Все це дозволяє віднести завершальну фазу існування поморсько-кльошової культури до періоду Lt D пізньолатенського часу (кін. ІІ –І ст. н.е.).
Відсутність чисельних слідів проживання пшеворських та зарубинецьких племен в нашому краї, з кінця І ст.. до н.е. – до початку ІІ ст.. н.е., показує, що культурний простір цього регіону дуже розрідився. Він починається з одного боку із зникненням тут поморсько-кльошової культури та закінчується з появою вельбарської культури (в другій половині II ст.. ). Між цими двома явищами проявилася в деякій мірі зубрицька культурна група (Клюки п.3, Тараканів п. 8, Монастирське п. 2 та п. 3). Тож відкритим лишається питання взаємозв’язків поморсько-кльошової культури з іншими культурами в І ст. до н.е. – початку нашої ери та уточнення хронології. Зробити це лише на основі підйомного матеріалу, а саме кераміки, практично не можливо, для цього потрібні розкопки поселень, пошук могильників та предмети, які дали б точні датування.








Література:
1. Козак Д. Етнокультурна історія Волині (І ст. до н.е. – ІV ст. н.е.). – К., 1991.
2. Козак Д. Пшеворська культура у Верхньому Подністров’ї і Західному Побужжі. – К., 1984.
3. Козак Д., Прищепа Б., Шкоропад В. Давні землероби Волині. – К., 2004.
4. Пачкова С. Зарубинецька та поморська культури: (порівняльний аналіз керамічних комплексів) // Археологія. – К., – 1995. - №3.
5. Прищепа Б., Ткач В. Археологічне обстеження околиць Дубна// АВУ 1997-1998. – К. – 1998.
6. Свєшніков І., Нікольченко Ю. Довідник з археології України. Ровенська область. – К., - 1982.
7. Стрельник М., Хомчик М. Глиняні диски-листи для випічки (ІІ тис. до н.е. – І тис. н.е.) // Археологія. – К., 2007. - №2.
8. Шкоропад В. Особливості поморсько-кльошової культури на Волині // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету НУ ім. Л. Українки. – Луцьк. – 2000. – Вип. 5
9. Шкоропад В. Деякі проблеми вивчення поморсько-кльошової культури // Археологія. – К., - 1992. - №2.

Категорія: Статті колег | Додав: Pshyker (30.05.2009) | Автор: Пшеничний Ю.Л.
Переглядів: 1399 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017 | Хостинг від uCoz