Історія археологічних досліджень на Дубенщині - Статті колег - Каталог статей - Персональный сайт
Четвер, 08.12.2016, 8:04:40Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Що я буду робити, якщо знайду цікавий древній предмет (не з дорогоцінного металу чи каменю)
Всього відповідей: 260

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Каталог статей
Головна » Статті » Статті колег

Історія археологічних досліджень на Дубенщині
Історія археологічних досліджень Дубенщини Пшеничний Юрій (ДІКЗмД)

Краєзнавчий інтерес дослідників до території Дубенщини виявився наприкінці ХІХ ст.. Пов’язано це було з появою наукових товариств різного профілю, які займалися вивчення старовини, зокрема археології. Багато з них було утворено при Київському університеті, професором якого в той час був відомий науковець В. Б. Антонович. Саме йому належить авторство монографії «Археологическая карта Волынской губернии», яка була представлена на ХІ Археологічному з’їзді в Києві і увійшла до книги «Труды ХІ Археологического съезда в Киеве 1899 года». У цій книзі згадується 30 сіл Дубенського повіту, які в археологічному плані були об’єктами уваги приватних колекціонерів (Житинський, Страшкевич, Орлов, Родзимінський, Маєвський, Хойновський, Штенгель), науковців музею Київського університету, Московського Археологічного товариства, часописів «Киевская старина» та «Нумізматичні записки» №4 за 1885 р, а також «Відомості археологічні», попередніх археологічних з’їдів. В цій же праці є посилання на літописи сіл Мирогоща, Плоска, Птича, Молодова, Княгинин; донесення Мізоцької, Будеразької, Сатиївської, Варковецької і Судобицької волостей. У праці міститься інформація про знайдені скарби у м. Дубно. Так, в 1885 році знайдено 14 срібних польських монет XVIII ст.. і скарб з 100 червінцями, а в 1897 році – горщик з польськими золотими і срібними монетами. Під час перебудови замку, дата проведення якої не вказується, під каменем біля парадного входу знайдено також горщик з польськими золотими та срібними монетами. Бував В. Б. Антонович і на Листвинському городищі, зробивши формальний його опис та зібравши підйомний матеріал. В своєму рефераті «О раскопках курганов в Западной Волыни» В.Б. Антонович доповів про результати розкопок, проведених в Крем’янецькому, Луцькому та Дубенському повітах. Під час розкопок було досліджено 43 кургани, більшість з яких знаходилися в Дубенському та Луцькому повітах. У Дубенському повіті розкопки проводилися біля с. Красно. В більшості випадків кургани невисокі – до 2 м, насипані з навколишнього ґрунту, інколи обмежені канавками. У різних шарах насипу зустрічаються прошарки, в яких знаходяться черепки, вугілля та кістки тварин. На думку В.Б. Антоновича, це сліди тризни, після справлення якої курган підсипався [1, 134-140]. Із 43 курганів 6 були представлені колективними похованнями, в п’яти випадках разом з дорослими знаходилися і дитячі кістяки, в одному – три дитячі скелети. В решті могильників містилося по одному похованню. Скелети лежали випростані на спині, орієнтовані головою на захід з незначними відхиленнями у північну чи південну сторони. В.Б. Антонович відмічає, як характерну рису, відсутність зброї у похованнях, мало чисельний інвентар домашнього вжитку, прикрас та посудин. Прикраси переважали у жіночих похованнях – це мідні або срібні кільця, виготовлені з дроту, зігнутого у півтора оберту, для прикрашення кіс, які також могли використовуватися як сережки та обручки. За антропологічними даними середній зріст чоловіків – 1,55 м, високих чоловіків – 1,71 м, високих жінок – 1,55 м.
В.Б. Антонович був першим, хто систематизував проведені дослідження і виклав їх в узагальнюючій формі, вдаючись до опису поховального інвентарю та характеристики матеріалів. Зрозуміло, що за відсутності джерелознавчої бази, робити більш глибші висновки дослідник не міг, але це був лише початок формування наукового пізнання про стародавнє населення та культуру.
В 1900 році було засноване наукове товариство дослідників Волині. Голова археологчної секції Я. В. Яворський намітив проблематику дослідницької роботи секції до якої включив співвідношення шліфованих та оббитих знарядь, скорчених і простягнутих поховань, трупопокладення та трупоспалення, шляхів розповсюдженя металів на території Волині [14, 9]
Після заснування у Дубні приватного музею, у якому щільне місце займала археологічна колекція, цей регіон прикував увагу дослідників Варшавського археологічного музею. Дозвіл на проведення розкопок надали місцевим краєзнавцям – Ю.Ф. Шумовському та М.І. Островському. Ю.Ф. Шумовський уже мав певний досвід дослідження пам’яток історії. На це скеровували своїх учнів викладачі гімназії Ю. Порохович, М. Шульмінський та інші – високо освідченні люди та громадські і політичні діячі, які проводили і власні дослідження історії України та нашого краю.
З 30-х рр. археологічні дослідження Дубенського повіту набувають систематичного характеру, відтак починають проводитися розвідки на нових пам’ятках, збори підйомного матеріалу та його публікація. На цей час припадає багато вагомих відкриттів, котрі дали масу цікавих матеріалів для вивчення історії краю. Одним з дослідників того часу був М. І. Островський, науковий працівник Регіонального музею землі Дубенської.
М.І. Островський народився в м. Дубно в 1897 році. У 1909 році в Острозі здобув початкову освіту і поступив у гімназію, яку не закінчив через смерть батька. У 1915 р. був евакуйований до Києва, поступив у гімназію, яку закінчив у 1918 році. Тоді сім’я переїхала до Кам’янця-Подільського, де Михайло поступив на агрономічний факультет університету та провчився два курси, тому що захворів на тиф, пізніше потрапив до польської в’язниці. У в’язниці колишня хвороба повернулася і його інтернували в Тернопіль. За гратами просидів місяць. Потім повернувся у Дубно. Навчався самотужки. Почав збирати археологічні знахідки і за кілька років нагромадив значну колекцію. З дозволу Варшавського археологічного музею отримав дозвіл проводити археологічні розкопки. У 1940 році, як завідуючий Дубенським музеєм, брав участь у з’їзді музейних працівників, де вперше повідомив про зібрану колекцію. Напередодні евакуації 1941 року вивіз із музею найцінніші речі в навколишні села, а решту закопав у Дубні. Під час окупації втік з Дубна в с. Липа до родичів дружини.
Ним відкриті пізньопалеолітичні стоянки Липа-2, Липа-3 та Липа-6 поблизу с. Липа, пам’ятки цієї ж епохи в с. Мирогоща та Острів, стоянку Червоний камінь. На основі аналізу липських пізньопалеолітичних матеріалів М.І. Островський та Г.П. Григор’єв роблять висновки про існування липської палеолітично культури. Свої міркування вони викладають у статті «Липская палеолетическая культура» в 1966 році. Островський також дослідив могильник городоцько-здовбицької культури в с. Мокре, могильник тшинецько-комарівської культури в с. Дитиничі, поселення черняхівської культури біля с. Острів і в м. Дубно. Йому ж належить одному з перших обстеження визначної пам’ятки давньоруського часу листвинського городища біля с. Листвин та городища в м. Дубно [3, 126].
Михайло Іванович Островський все своє свідоме життя присвятив вивченню далекого минулого рідного краю. Найперша його знахідка – давньоруське поселення поблизу с. Мирогоща, датується 1929 роком. Найбільше археологічних розвідок та розкопок М. Островський провів у 1930-х роках спочатку як науковий працівник регіонального музею землі Дубенської, потім як його директор.
У 1944 році він був членом Комісії по розслідуванню фашистських злочинів. За його участю досліджено 50 ровів з розстріляними мирними жителями м. Дубна і раю, де заходилися більше 12 тис. тіл.
В 1947 році працює як член комплексної археологічної експедиції Львівського філіалу інституту Археології АН УРСР під керівництвом професора М.Ю. Смішка по дослідженню дубенських пам’яток. У 1948 році він очолив Кременецький музей та переїхав жити до Кременця.
В 1929-1939 рр. на наших теренах працював тодішній делегат Державного Археологічного музею у Варшаві – Олександр Цинкаловський. Він провів тут широкомасштабні розвідки, виявив крем’яні робітничі майстерні біля сіл Птича, Камінна (Кам’яниця), Миросош, Муравиця, Добратин і ін., багато поселень скіфської та римської доби, середньовіччя та багатьох інших давноминулих культур [17, 370]. Багато відкриттів було опубліковано у монографії «Матеріали до передісторії Волині та Волинського Полісся» у Польщі в 1961 році. Праця містила відомості про його особисті дослідження, а також про роботи В.Б. Антоновича, Ю. Ф. Шумовського, М.І. Островського та інших. Саме О. Цинкаловському належить твердження про місцезнаходження дитинця давньоруського городища на території дворища Дубенського замку. Його сліди були віднайдені під час земельних робіт на цій території у 1930-х роках.
На кінець 20-х та на 30-ті роки припадають археологічні дослідження Ю.Ф. Шумовського уродженця с. Мирогоща, який стояв біля витоків зародження музейної справи в місті Дубно. Маючи повноваження представника Варшавського археологічного музею, краєзнавець дослідив ряд об’єктів на території нашого краю, про які писали місцеві газети того часу.
Про дослідження Ю. Шумовського багато писали польські газети у 1935-1937 рр. Під час німецько-фашистської окупації він став директором краєзнавчого музею у Рівному. У цей час він активно співпрацює з газетою „Волинь”, яку редагував Улас Самчук і яка виходила в Канаді. Ю. Шумовський належить до основоположників музею у м. Дубні, який мав археолого-антропологічне спрямування і розташовувався у міській ратуші. В вересні 1939 року зібрані експонати були вивезені до Варшави, де і досі прикрашають археологічну експозицію. Самого ж Шумовського доля закинула спочатку до Німеччини, а тоді до Франції. Потім він став засновником першого археологічного музею в Судані, продовжуючи дослідження в Африці.
Юрій Шумовський народився у старовинному селі Мирогоща під Дубном. Після закінчення Дубенської гімназії ім. Конарського і Кременецької духовної семінарії, в 1932 році вступає у Варшавський університет на православний богословський факультет і успішно закінчує його з дипломом магістра богослов’я, потім не менш успішно закінчив навчання на філософському факультеті, захистивши працю «Доісторичні погребальні культури на Волині». У 1934 році став делегатом з Волині Варшавського археологічного музею, тобто – отримав дозвіл на проведення самостійних археологічних розкопок. У лаконічній статті про вченого в Енциклопедії Українознавства, зокрема наголошується на одному з найвизначніших відкриттів: віднайшов рештки палеомастодонта в с. Білі Гори біля Рівного.
Ще у 1920-30-х рр. він зібрав на Дубенщині багату колекцію речей давнини – епох палеоліту, неоліту, бронзи та заліза, одним із перших як фахівець досліджував старовині поселення в селах Мирогоща, Костянець, Листвин, Мощаниця, Нараїв, Варковичі, Острожець.
В своєму рідному селі ним були проведені розкопки на місці церкви архистратига Михаїла, де було виявлено залишки капища Перунові. В селах Липа та Нараїв знайшов палеолітичні оселі. В селах Липа та Листвин виявлено кіски північного оленя, шерстяного носорога, мамонта.
У передмові до першого тому своїх спогадів «Зруйноване гніздо», рукопис якого подарований автором Дубенському музею, Ю. Шумовський пише: «Найвищою нагородою для себе духовною я рахую Золотий Наперсний Хрест з 1797 року нашої родини, що передається від прадіда внукам. Другою нагородою для себе від Бога рахую викопаний мною по провидінню Божому під час моїх археологічних дослідів Волині в одному з курганів і то біля мого села Образ Св. Миколая Чудотворця, вироблений з бронзи ще в Х-ХІ ст., якого очевидно, носив місіонер-монах з Візантії по нашій колись Волині і помер з ним на своїх грудях. Цей святий і чудотворний образ супроводжує мене день і ніч, і Господь милостивий до мене…».
Перша знахідка шнурової кераміки в Мирогощі стала сенсацією і обійшла всі газети Польщі. Потім покотилася хвиля візитів різних професорів, археологів та дослідників з Вільна, Кракова, Львова, Познані і Варшави.
Ним же відкрито два кургани в ур. «Дубина» теж біля Мирогощі. В одному знайдено чоловічий скелет давнього походження, на грудях якого був мідний образок складень Св. Миколая Чудотворця. Трохи далі на схід від знайдених поховань, на полі Козакевича, виявив кілька поховань з перепаленими кістками Лужицької культури. Кістки знаходилися в урнах. Ці поховання відносилися до останнього тисячоліття перед Христом. На цьому ж полі знайшов кілька поховань неолітичного періоду, які також викликали сенсацію в наукових колах Польщі. Тоді я вже мав право проводити розкопки в Дубенському, Острозькому та Рівненському повітах. У Мирогощі я знаходив багато неолітичних знарядь та кераміки Трипільської культури: чудові крем’яні серпи зеленого, сірого та чорного кольору, різні клинки долота, шліфовані сокири, топірці, щедро розкидані доісторичними мешканцями, які жили тут 3000-3500 років перед Христом».
У вищезгаданих спогадах «Зруйноване гніздо» Ю. Шумовський детально коментує віднайдене ним поховання у с. Мирогоща. Він пише: «На схилі від городища, де стоїть церковня, на церковному полі мені пощастило відкрити кілька неолітичних гробів та гробів віку металів. Тут, між іншим, знайдено скриньковий гріб з двома людськими скелетами та керамікою шнурового орнаменту, миску, глечика та дві чашечки, чорного і сірого кольорів. Це було оригінальне поховання чоловіка і жінки. Причому, біля чоловіка стояло більше начинь (очевидно з їжею), а біля жінки – лише одне начиння, що свідчить про тодішнє соціальне становище жінки в родині і привілеї чоловіка. Скелети лежали на правому боці у формі «валета: скручена позиція і ноги до ніг, головами в інші сторони. Крім цього гробу, я ще відкопав гріб культу вогню, бо в ногах покійника стояв гарний глечик з орнаментом «полум’яних язиків». Крім цього тут були знайдені гроби вже пізнішої доби – тілопальні, з начинням наповненими перепаленими кістками, які були обложені зо всіх боків камінними глибами. Інше досить велике цвинтарсько тілопальних гробів відкрито під час земляних робіт у частині села, що зветься «Загреблею», але багато гробів було знищено робітниками при побудові дороги».
В 1990-х роках Ю. Шумовський надіслав у Державний історико-культурний заповідник м. Дубна чисельні експонати з археологічних розкопок в Африці, але знахідки 1930-х років потрапили на Дубенщину лише у вигляді малюнків. Оригінали залишилися у Польщі.
У другій половині 40-х років проводилися розкопки М. Я. Рудинським. Ним досліджена майстерня крем’яних знарядь в с. Острів, поселення початку ранньозалізного віку в с. Підлужжя, поселення могилянської групи ранньозалізного віку в с. Мирогоща.
З кінця 40-х років археологічні дослідження на території Дубенського району проводив І.К. Свєшніков. У ці і подальші роки неодмінним учасником його розкопок та розвідок, був В. Д. Селедець. У Дубенському Заповіднику зберігається більше десятка монографій відомого археолога з дарчими написами В.Д. Селедцю.
В 1955 році біля с. Зелений Гай Дубенського району було виявлено скарб крем’яних серпів епохи раннього заліза. Опрацюванням цієї знахідки займався Конопля Віталій Михайлович, який будучи знавцем кремнеобробних технологій зробив ряд цікавих припущень, зокрема про еволюцію крем’яних серпів з одного поселення протягом відносно короткого часового відрізку [4,191]. Йому також належить аналіз крем’яних комплексів ур. Гострий Горб с. Листвин трипільської культури.
Інший, російський, дослідник – П.А. Раппопорт, займався місцевиявленням та описом давньоруських городищ. Він очолював групу по вивченню фортець в 1961 році. Внаслідок роботи групи було встановлено місцезнаходження та основні характеристики семи городищ: Мирогоща – ур. Медунова Гора, Листвинське, Княгининське, Волицьке на р. Стубла, Будеражське, городище в с. Мала Мощаниця, Іваниницьке. Зроблені малюнки фотографії, складені плани відповідних пам’яток, згодом увійшли до збірника «Очерки по истории военного зодчества Северо-восточной и Северо-западной Руси X – XV вв.», виданої в 1961 році.
Дослідницьку роботу в нашому краї вів і відомий науковець теоретик археологічної науки Захарук Ю. М., який дослідив поселення пізніх трипільців в ур. Гострий Горб, що в селі Листвин в 1952 році.
Волинська археологічна експедиція в 1959-1966 роках під керівництвом Захарука Ю. М. та Свєшнікова І. К. провела систематичне обстеження території вздовж ряду річок, в тому числі Ікви та Стиру. Відкриття та висновки увійшли до праці І. К. Свєшнікова «Історія населення Передкарпаття, Поділля, Волині в кін. ІІІ тис. до н. е.» виданої в 1974 році [14, 12]
Ігор Кирилович Свєшніков по праву посідає одне з найпомітніших місць в історії археологічних досліджень дубенського краю. Зростав він в селі Хотин (нинішній Радивилівський район).
Власне, минувшиною свого краю І. К. Свєшніков зацікавився ще в гімназійні роки (1934 р.), коли в Дубні тільки створився приватний музей. Він згадував, що разом зі своїми товаришами по гімназії В. Д. Селедцем та І. Д. Лозов’юком довго простоювали біля вітрин з нумізматичними, археологічними та етнографічними колекціями.
У 1938 році він отримав «Відкритий лист» від професора Л. Козловського на проведення власних археологічних робіт на Волині. В той час він почав співпрацю з Дубенським краєзнавчим музеєм, де займався упорядкуванням фондів. В результаті його було призначено завідуючим відділу археології цього музею. Справу перервала Друга Світова війна, але по її закінченні тодішній пошуковець повертається до улюбленої справи.
В 1947 році він брав участь в археологічній експедиції на багатошаровому поселені Волиця Страклівська під керівництвом М.Ю. Смішка. В тому ж році дослідник проводить розвідкові розкопки в Костянці, де виявляє кераміку енеолітичного часу та відносить її до трипільської культури
У 1956-1958 рр. І.К. Свєшніков, М.Ю. Смішко та В.В. Ауліх провели розкопки могильника ІІІ-IV ст. біля с. Дитиничі. В результаті виявлено 21 трупоспалення в урнах та велику кількість речового матеріалу. Частину знахідок передано в Дубенський краєзнавчий музей. Інвентар поховань представлений як гончарними так і ліпними посудинами: горщиками, кухликами, мисками, фібулами, підвісками, кістяними виробами, а також пряслицями.
В 1966 році в археологічній літературі з’явилася раніше не відома назва культури – городоцько-здовбицька від назв досліджених поселень біля с. Городок та Здовбиця Рівненської області. Виокремив її саме Ігор Кирилович. Так, як південна межа цієї культури проходила і через верхню течію р. Ікви, ряд поселень було досліджено і на її берегах.
У 1963 році І.К. Свєшніков та Б.Г. Возницький дослідили поховання городоцько-здовбицької культури в с. Княгинин. Могильник складався з бл. трьох поховань. Біля одного похованого знайдено глиняну посудину, що зберігається у школі в с. Варковичі.
В 1970 році він досліджує курган біля с. Жорнів та два поховання – чоловіче та жіноче в окремих могильних ямах. Чоловічий кістяк лежав на правому боці і був орієнтований головою на південний захід. Біля голови стояла амфора, поруч з прикрашеною мідним браслетом правою рукою лежала дисковидна кістяна бляха. Жіночий кістяк лежав на лівому боці і був орієнтований на схід. На його черепі знайдено мідні вискові кільця, пронизки, а біля тазових кісток чотири кістяні трубочки, що можуть бути частинами музичного інструменту типу сопілки Пана. Біля кістяка жінки знаходилася яма з рештками тризни та жертвоприношенням собаки. Поховання в Жорнові датується першою половиною ІІ тис. до н. е. [16, 137].
Маючи широкий спектр наукових зацікавлень, видатний археолог нашого часу обстежив та дослідив десятки археологічних об’єктів на Дубенщині, які привели до ряду нових відкриттів. Саме І. К. Свєшніков та В. Д. Селедець розкопали та дослідили славнозвісну гробницю культури кулястих амфор поблизу с. Івання у 1969 році. У гробниці, спорудженій з пласких кам’яних плит, виявлено трупопокладення двох людей чоловічої статі. В цьому ж похованні знайдено 7 посудин і бурштиновий диск-амулет з сонячним хрестоподібним знаком на одному боці та трьома графічними зображеннями людських фігурок з луком і стрілами на іншому. Гробниця перенесена в Дубенський краєзнавчий музей.
Матеріалом для написання чергової статті «Богатые погребения комаровской культуры у с. Іванье Ровенской области», виданої в 1968 році, І. К. Свєшнікову послужили розкопки у 1965 році курганного могильника комарівської культури біля с. Івання. Три кургани зруйновано, а в четвертому виявлено рештки вогнища, на якому лежали два кістяки молодих жінок та рештки трупоспалення третьої жінки. На руках і ногах покійниць виявлено бронзові браслети, на грудях – велика шпилька, біля колін – посудина. В обкладеній деревом могильній ямі, в центрі кургану, знайдено перепалені кістки двох похованих людей, а поруч – поховальний інвентар: крем’яне вістря стріли, кинджал та прикраси виготовлені з бронзи, а також золоту сережку та глиняні посудини. Частина знахідок передана в Дубенський краєзнавчий музей.
Світового значення набули здобутки відомого археолога з розкопок на місці Берестецької битви (колишній Дубенський повіт) 1651 року, які він проводив більше 15 років. В результаті вченим було відкрито чимало невідомих сторінок в історії цієї битви, які які значно доповнюють та змушують переглянути висновки іноземних дослідників.
У 1995 році І. К. Свєшніков разом з В. Д. Гупало розпочав розкопки на території замку князів Острозьких у Дубні, але завершити справу довелося його колезі, тому що 20 серпня Ігор Кирилович помер, лишивши після себе визначні краєзнавчі висновки та археологічні відкриття [15, 26]. Продовжені розкопки підтвердили його передбачення про місцезнаходження дитинця літописного Дубена, а час заснування цього міста поглибився щонайменше на сто років.
Визначну роль у вивченні древніх поселень на Волині та Дубенщині відіграв М. Ю. Смішко. Опираючись на матеріали з с. Костянець, з прилученням матеріалів з інших регіонів, учений вперше висунув концепцію розвитку слов’янської культури в римський час і в ранньому середньовіччі. Не менш важливим для вивчення давньої історії Волині було досліджене Смішком поселення Дитиничі в 1956-1958 рр., який досліджував цю пам’ятку разом з І. К. Свєшніковим та В. В. Ауліхом. Під час розкопок виявлено 21 поховання з трупоспаленням з великою кількістю речового матеріалу вельбарської культури, що має своїм етнографічним відповідником гото-гепідські племена [17, 112]. Після цього могильник біля с. Дитиничі є найпоказовішою пам’яткою вельбарської культури на території України.
Пелищишин Микола Андрійович – дослідник різносторонього профілю, зокрема часу Київської Русі та неоліту. Вивчав поселення біля с. Листвин та Костянець. Встановив етапи заселення цих поселень трипільцями, уточнив хронологію [6, 78].
Завдяки відкритим М. І. Островським ряду пізньопалеолітичних пам’яток біля с. Липа та Мирогоща, в окремих дослідників виник інтерес до більш поглибленого пізнання найдавніших слідів людини в нашому краї. Одним з таких був В. П. Савич, котрий в 1960-1963 роках розкопав стоянку Липа 6. Наслідком цих розкопок стало спростування думки про існування окремої липської пізньопалеолітичної культури. Автор, на основі вивчених комплексів, встановлює генетичну спільність пізньопалеолітичної культури Волині та Подністров’я [13, 125]. В. П. Савич крім того відкрив у 1960 році, а в 1963 і 1967 роках провів часткові розкопки стоянки Липа 1. Йому ж належать збори підйомного матеріалу на іншій палеолітичній стоянці Дубенського району біля села Жорнів. Інший, хто займався вивченням пам’яток пізнього та фінального палеоліту був В. К. Пясецький. Він в 1991 році дослідив стоянку в Жорнові і розглянув стратиграфію цього поселення, підкресливши неоднозначну та унікальну роль пункту для вивчення пізньопалеолітичних пам’яток Волині. А в 1999 році ним же було проведено вивчення стоянки Мирогоща – ур. Поле Вотруби. Наслідком стало виявлення листоподібних наконечників, які мали суттєві відмінності від синхронних знахідок на інших пам’ятках [11, 106 ].
Ряд нових відкриттів здійснено В. О. Самолюком. Ним виявлено багатошарове поселення Клюки-2,3, де зібрано матеріали мезоліту, епохи бронзи, римського часу та періоду Київської Русі. Він же здійснив археологічні розкопки на багатошаровому поселенні Волиця Страклівська в 1993-му та 2004-му роках. Досліджено об’єкт стжижовської культури.
Новий етап в археологічних дослідженнях Дубенщини починається з середини 90-х років. Завдяки зусиллям туристично-археологічного гуртка «Едельвейс» при Будинку дітей та молоді та керівника Ткача В.В. Було покладено початок новим археологічним відкриттям. Основою діяльності гуртка були археологічні розвідки в долинах малих річок: р. Липки, р. Нирки, р. Тартачки, р. Повчанки, р. Розинки, а також багатьох інших безімених струмків, якими рясніє Дубенщина. Завдяки залученню молоді до пошукової справи вдалося не лише систематично перевіряти вже дослідженні поселення, а й значно доповнити їх новими, раніше не відомими. За період з 1995-го року до сьогодення археологічна карта регіону значно збагатіла. Так, було виявлено багатошарові поселення Тараканів-3, Тараканів-5, Тараканів-7, на яких зібрано матеріали епохи бронзи, ранньозалізного віку та Київської Русі, поселення фінального палеоліту Сурмичі-3, мезолітичне поселення Панталія-1, а також сліди поширеної на Дубенщині культури лінійно-стрічкової кераміки епохи неоліту на поселені Панталія-2. Виявлено давньоруське поселення Мирогоща- ур. Зашляхівці. Відкрито шість багатошарових поселень в с. Рачин, які доповнили матеріали епохи бронзи, ранньозалізного віку та вельбарської культури; три багатошарових поселення виявлено біля с. Кам’яниця; зафіксовано нові поселення біля сіл Липа ур. Десятини та Мирогоща Медунова Гора-1-3, де залишились сліди давньоруського городища. Розвідки торкнулися і територій інших районів. На цих землях було виявлено ряд різних історико-культурних поселень. Так в Млинівському районі зафіксовано 6 пунктів біля с. Аршичин, 4 – біля с. М’ятин, обстежено поселення біля с. Торговиця та с. Підгайці; в Здолбунівському районі обстежено стоянку пізнього палеоліту в с. Глинськ, давньоруське поселення та городище біля с. Гільча; в Радивилівському районі обстежено давньоруське городище біля с. Перенятин. В Острозькому районі поселення біля с. Верхів.
Досить багато нових пам’яток безпосередньо стосуються пізньосередньовічної історії Дубенщини. Так під час провалів землі по вулиці Лесі Українки буд. №15 та 19, було досліджено потужні шари XVII-XVIII ст.. По вулиці К. Острозького в 1999 році в дворі будинку обстежено об’єкт XIV ст. В передмісті Вигнанка (до 1946 року - село), визначено поселення поч. XIV-XVI ст. Зібрано підйомний матеріал з території сучасного району Сурмичі, котре в пізньосередньовічний час було відоме також як велике передмістя. Одним з найбільш вагомих відкритів було встановлення місцезнаходження Свято-Вознесенського (Підборецького) жіночого монастиря на острові Дубовець та проведення на цьому місці рятівних розкопок.
Помітною постаттю в дослідженні пізньосередньовічних об’єктів Дубна є Віра Деонізіївна Гупало – доктор історичних наук. Саме їй довелося керувати розкопками на території замку після смерті І. К. Свєшнікова. Також до числа її заслуг відносяться виявлення матеріалів XIV-XVIII ст. на острові Кемпа та археологічні розкопки об’єктів Підборецького монастиря в 1997 році за участю Смоліна П. П. та Ткача В.В. До нині Віра Деонізіївна продовжує розкопки в монастирі бернардинів (нині Свято-Миколаївська церква).
Відомості про пізньосередньовічну історію нашого міста значно доповнили періодичні дослідження Рівненської Археологічної рятівної служби під керівництвом кандидата історичних наук Прищепи Б. А. Археологічні експертизи та розкопки восновному проводилися в центральній частині міста і дали можливість виявити потужні шари XV-XIX ст., а також об’єкти Київської Русі. В тому числі під час дослідження споруди литовсько-польської доби на Майдані Незалежності №3 виявлено унікальну знахідку рицарської шкіряної рукавиці, а в об’єкті початку ХХ ст. – скарб золотих та срібних предметів (монет, посуду, коштовностей). Саме розкопки 2005-2006 рр, а також ряд експертиз, проведених за останні роки на інших ділянках міста, дозволяють стверджувати, що центральна частина міста була обжитою племенем волинян вже в Х ст. [7, 31]. Йому ж належать дослідження залишків укріплень городища літописного Дубена, неподалік замкового дворища. Залишки укріплень були знищені під час будівництва електростанції. Б.А. Прищепі належать також дослідження Муравицького городища, яке він проводив разом з Ю.М. Нікольченко. Результати опубліковані в 2001 році в праці «Муравицьке городище». Разом з Ткачем В.В. Богдан Анатолійович описав городища давньоруського часу на берегах Ікви в праці «Слов’яно-руські городища ІХ-ХІІІ cт. В басейні Ікви», що вийшла в 2003 році.
Отож, наш край як невід’ємна частина історичної Волині більше ста років викликала інтерес у дослідників різного профілю. Більшості з них вдалося зробити неймовірно цікаві та визначні відкриття, які потім мали неабиякий резонанс в наукових колах не лише тодішньої Радянської, а згодом і Української історичної науки, а й серед науковців Європи та світу. Безпосередні причини криються в історичній долі Дубенськго краю, котрий будучи фрагментом загальноволинської історії, а отже і всієї Східної Європи, став місцем стику культурних явищ Сходу та Заходу, зоною суперечливих відносин між племенами з неповторними традиціями, звичаями, світоглядом.

Список використаних джерел та літератури

1. Антонович В. Б. Раскопки курганов в Западной Волыне //Труды ХI АС. – М. –Т. 1 – 1901.
2. Гупало В. Д. Звіт про роботи Дубенської археологічної експедиції Державного історико-культурного заповідника у м. Дубно Рівненської області за 1998 р. – Львів-Дубно. – 1998.
3. Дмитренко Т. Б. Островський Микола Іванович – Дослідник ранніх поселень на Дубенщині // Історія музеєзнавства, пам’яткоохоронної справи, краєзнавства і туризму в м. Острозі і на Волині.- Остріг. – 2006.
4. Конопля В. Скарб ранньозалізних крем’них серпів з Рівненщини// Волино- Подільські археологічні студії. – Львів. - 1998.
5. Островский М.И., Григорьев Г.П. Липская палеолетическая культура // СА. - №4. – 1966.
6. Пелещишин М. А. Поселення мідного віку біля сіл Костянець і Листвин. – Л., - 1997, - с. 78кі археологічні студії // НАН України. – Львів. - 1998.
7. Прищепа Б.А., Ткач В.В., Чекурков В. С. Звіт про археологічні розкопки в місті Дубно на майдані незалежності у 2005-2006 роках. – Рівне. – 2007.
8. Прищепа Б. А., Ткач В.В. Археологічне обстеження околиць Дубна// АВУ 1997-1998. – К. – 1998.
9. Прищепа Б.А., Нікольченко Ю.М. Муравицьке гродище. – Маріуполь. – 2001.
10. Прищепа Б.А., Ткач В.В. Слов’яно-руські городища ІХ-ХІІІ ст. в басейні Ікви // Археологія Тернопільщини. – Тернопіль. – 2003.
11. Пясецький В. К. Позднепалеолитическая стоянка Мирогоща 1 (Поле Вотрубы)// Российская археология. – М. – 1999.
12 Раппопорт П. А. Очерки по истории военного зодчества Северо-восточной и Северо-западной Руси X – XV вв. // Материалы и исследования по археологии СССР. - №105. – 1961.
13. Савич В.П. Пізньопалеолітичне населення південно-західної Волині. –К. – 1975.
14. Свєшніков І. К. Історія населення Передкарпаття, Поділля, Волині в кін. ІІІ тис. до н.е. К. – 1974.
15. Свєшніков І. К. Звіт про роботи Дубенської археологічної експедиції Державного історико-культурного заповідника у м. Дубно Рівненської області за 1995 р. – Дубно. – 1995.
16. Свєшніков І.К., Нікольченко Ю.М. Довідник з археології України. Ровенська область. – К. - 1982.
17. Смішко М. Ю., Свєшніков І. К. Могильник III-IV ст. н.е. у с. Дитиничі Ровенської області // МДАПВ. – 1961. – Вип. 3.
18. Ткач В.В. Звіт про роботу туристично-археологічного клубу «Едельвейс» за березень 2005 - лютий 2006 рр.
19. Цинкаловський О. Стара Волинь та Волинське Полісся. – Вінніпег.-Т.1. – 1984.

Категорія: Статті колег | Додав: Pshyker (30.10.2008) | Автор: Пшеничний Юрій Леонідович
Переглядів: 4197 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 4.2/6 |
Всього коментарів: 2
2  
Подивись: Ю.Перхорович, слово Дубно у відмінках/ Дубна, Дубном, Дубну. в Дубні/. Слово Дубена /правильно Дубен/.

1  
Відмінно!!!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2016 | Хостинг від uCoz