Ткач В. Крем’яні жниварські знаряддя доби неоліту, енеоліту, бронзи та ранньозалізного віку за матеріалами з Дубенщини. - Мої статті - Каталог статей - Персональный сайт
Четвер, 08.12.2016, 8:10:03Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Що я буду робити, якщо знайду цікавий древній предмет (не з дорогоцінного металу чи каменю)
Всього відповідей: 260

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Ткач В. Крем’яні жниварські знаряддя доби неоліту, енеоліту, бронзи та ранньозалізного віку за матеріалами з Дубенщини.

Ткач В. Крем’яні жниварські знаряддя доби неоліту, енеоліту, бронзи та ранньозалізного віку за матеріалами з Дубенщини.// Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. До 150-річчя від дня народження Д.І. Яворницького. Випуск 3. – (Матеріали наукової конференції 24-25. 11. 2005 р.). – Рівне: Волинські обереги, 2005 – с.162 – 167.

 

Віталій Ткач

м. Дубно

 

КРЕМ‘ЯНІ ЖНИВАРСЬКІ ЗНАРЯДДЯ ДОБИ НЕОЛІТУ, ЕНЕОЛІТУ, БРОНЗИ ТА РАННЬОЗАЛІЗНОГО ВІКУ ЗА МАТЕРІАЛАМИ З ДУБЕНЩИНИ

 

Серед великої кількості різночасових виробів з кременю виділяється досить значна група знарядь пов‘язаних із жниварством. Це цілі крем‘яні серпи та ріжучі елементи набірних серпів – крем‘яні вкладні. Критерії виділення цих знарядь різні – серпи визначають візуально, за їх формою, вкладні – за характерною заполіровкою їх робочої частини. За подібною заполіровкою великих пластин виділяють такі знаряддя як жниварські ножі.

Дана публікація присвячена аналізу крем‘яних жниварських знарядь виявлених в околицях м. Дубна Рівненської області, встановленню їх культурної належності, особливостей функціонування та розвитку на даній території. Розглянуті серпи і вкладні зі збірок під час археологічних розвідок, випадкових знахідок та трьох скарбів.

Майже всі вироби виготовлені з високоякісного сірого або чорного волинського кременю. Єдиним винятком є неолітичний вкладень серпа з поселення Нараїв-Бродки, виготовлений з світло-сірого, з білими вкрапленнями кременю немісцевого походження (рис. 1;4).

До доби неоліту належить сім вкладнів, знайдених на поселеннях культури лінійно-стрічкової кераміки. На поселення Мирогоща-3 та Нараїв знайдено вкладні з прямою заполіровкою леза (рис. 1;1,4), на поселеннях Заболоття-2, Тараканів-2 знайдено вкладні з кутовою заполіровкою (рис. 1;2,3). На поселенні Панталія-2 знайдено три вкладні – один з прямою і два з кутовою заполіровкою (рис. 1;5-7). Два із знайдених вкладнів є широкими трапеціями (рис. 1;3,7), ще два – "напівтрапеціями” (рис. 1;2,6), інші є уламками пластин. Розміри вкладнів невеликі – від 22 до 54 мм довжиною. Два вкладні мають робочу частину зі зубцевою ретушшю (рис. 1;3,4).

Наступною хронологічно на Дубенщині є лендельська культура ранньоенеолітичного часу. Із-за багатошаровості пам‘яток, де знаходяться лендельські поселення поки-що важко виділити жниварські знаряддя цього періоду, однак опубліковані матеріали підтверджують використання лендельськими племенами костянецької групи серпів з вкладнями [3,10]. Для трипільської культури, яка змінює лендельську характерні вкладні серпів значно більших, ніж у неоліті, розмірів з прямою (рис. 2;3-6,10) та кутовою заполіровкою (рис. 2;1,2,7). Такі ж вкладні побутують і в культурі кулястих амфор (рис. 3;5,6). На поселеннях цих двох культур виявлені уламки принципово інших жниварських знарядь. Кілька таких же, але цілих, відомо з випадкових депаспортизованих знахідок. Це цілі ножевидні серпи, трикутні в перетині з тристоронньою обробкою площин пласкою ретушшю. Спинка таких виробів виготовлена у характерній енеолітичній техніці – тій же, з допомогою якої виготовлялися чотирикутні в перетині сокири. Такі серпи знайдено на поселеннях пізньотрипільської культури Липа-Десятини, Мирогоща-2 та Листвин-Гострий Горб, причому останній після поломки перероблено на різець (рис. 2;8,9). Подібні знаряддя виявлені на поселеннях культури кулястих амфор Тараканів-4, Тараканів-5, Тараканів-6, Дубно-Волиця та Аршичин-2 (рис. 3;1-4).

На зміну енеолітичним культурам приходять культури шнурової кераміки з своїми типами жниварських знарядь. За даними І.К. Свєшнікова в городоцько-здовбицькій культурі продовжували існувати вкладні серпів [7,66]. Із поселень мєжановіцької, стжижовської культур та змішаних поселень стжижовсько-мєжановіцького типу на р. Ікві, та з поселень культур шнурової кераміки на р. Стублі зібрано значну кількість серпів, які належать до одного типу – ножевидного з широкою п‘яткою. Відомо два підтипи: перший – з виступом на п‘ятці (рис. 4;1-4) і другий – без виступу (рис. 4;5,6). Обидва підтипи не пов‘язані з якоюсь конкретною культурою – вони часто трапляються на одних поселеннях або ж на поселеннях однієї культури трапляються різні підтипи серпів. Очевидно функціональне значення виступу на п‘ятці пов‘язане зі способом кріплення серпа в рукоятці – серпи з виступом мають заполіровку, обмежену під прямим кутом до леза (рис. 4;1-4), серпи без виступу – під косим кутом (рис. 4;6). Виготовлення ножевидних серпів на деяких поселеннях було масовим. Найбільшим центром по виготовленню серпів було стжижовське поселення Дубно-Волиця. Саме до цього поселення належать два відомі скарби серпів стжижовської культури. Страклівський скарб 1975 року був знайдений на північно-західній околиці поселення і складався близько з 30 серпів [8,70]. Волицький скарб 2003 року був знайдений на південно-східній околиці поселення. При будівельних роботах було добуто 41 серп другого підтипу, ще кілька було розбито.

Ножевидні серпи часто зазнавали пошкоджень ударного характеру та затуплювалися від роботи. При можливості їх ремонтували додатковим ретушуванням і загострювали, підретушовуючи лезо. Серп зі слідами ремонту кінчика леза відомий з поселення Заруддя-1 (рис. 4,2). Сліди загострення серпів добре видно по перекриванню незаполірованими фасетками ретуші заполірованих. Під час заточування серпи часто ламались, якщо ж цього вдавалося уникнути, серп підточувався неодноразово, доки кут різання леза не ставав занадто великим для роботи. Такий серп викидали або переробляли на інше знаряддя. Відомі вістря дротиків, виготовлені з серпів. З поселення Тараканів-3 і Аршичин-2 походять серпи перероблені з крем‘яних сокир (рис. 4;3,4).

Із появою на Волині племен тшинецької культури змінюється тип крем‘яних серпів. Тшинецькі серпи на відміну від шнурових мають найбільшу ширину не на п‘ятці, а в середній частині, іноді дещо вище (рис. 5;1-4). На пізніх пам‘ятках тшинецької культури з‘являються серпи з дуже вузькою п‘яткою або без неї (рис. 5;1-4). Виготовлені серпи досить старанно, однак іноді трапляються екземпляри виготовлені дуже недбало (рис. 5;4). Розміри серпів різні, найбільший цілий екземпляр походить з поселення Тараканів-4 (177х45х8 мм), два цілих серпи з поселення Тараканів-5 мають розміри 123х51х11 мм та 109х43х14 мм, ще два з цього ж поселення дещо пошкоджені, розміри їх були (довжина приблизно) 135х47х8 мм та 128х43х11 мм. Цілий серп з поселення Мирогоща-2 має розміри 125х39х8 мм. Майстерень по виготовленню серпів подібних до попереднього періоду не виявлено, за винятком Птичі-3, однак остання пам‘ятка очевидно належить вже до рубежу доби бронзи-раннього заліза. Одиничні ж заготовки серпів та їх уламки трапляються майже на всіх поселеннях тшинецької культури на Дубенщині. На поселенні Дубно-Волиця виявлено уламок серпа, перероблений на скобель. Слід зауважити, що два серпи з поселень Волиця та Дубно-звірогосподарство є ніби перехідними типами від "шнурових” серпів до тишнецьких (рис. 1;10; рис. 6;3).

У ранньозалізному віці розглядувану територію займають племена, які залишили пам‘ятки, відомі під загальною назвою могилянської групи. На пам‘ятках цього періоду зібрано значну кількість крем‘яних жниварських знарядь, крім того відомий скарб серпів із Зеленого Гаю на р. Стублі, описаний В. Коноплею [4,190-195], експонується у Дубенському краєзнавчому музеї. До складу скарбу входять серпи того ж типу, що відомий з пам‘яток тшинецької культури, обох підтипів – з оформленою прямою п‘яткою (рис. 6;2) та із знівельованою п‘яткою (рис. 6;1). Подібні серпи часто трапляються на могилянських пам‘ятках, відрізняючись від тшинецьких серпів зубцевою ретушшю леза, однак трапляються окремі екземпляри з простим загостренням леза. Однак більшість могилянських серпів належить до дещо іншого типу. Властиво, вони є зменшеними копіями попереднього типу. Розміри їх варіюються в межах 95-120х27-35х6-10 мм. Серед них є як прямолезі  (рис. 6;6,7; рис. 7;5), так і з увігнутим лезом (рис. 6;4,5; рис. 7;4,9). Переважає зубцева ретуш леза, хоч є екземпляри з прямою. Появу цих серпів важко пояснити, адже продуктивність роботи ними була значно нижчою, ніж у великих екземплярів типу Зеленогайського скарбу. Можна припустити, що ці невеликі вироби свідчать про занепад крем‘яного виробництва в ранньозалізному віці, однак цьому суперечить добра якість їх виготовлення і те, що вони з‘явилися досить рано – такі серпики очевидно виготовлялися ще на майстерні Птича-3, яка належить до кінцевої фази тшинецької культури. Які серпи попередніх періодів, могилянські вироби мають сліди підточок леза та ремонтів, під час яких вони часто ламались. Можливо такими підточками пояснюється відсутність зубцевої ретуші леза на деяких екземплярах – зростаючий при підточках кут різання леза не дозволяв їх зробити.

Окрім вищеописаних серпів на пам‘ятках могилянської групи виявлено інші типи крем‘яних жниварських знарядь. З поселень Дубно-Волиця, Тараканів-4 та та Тараканів-5 походять чотири вироби з прямим та злегка увігнутим лезом, дуговидною спинкою та пригостреними або заокругленими кінцями (рис. 7;1-3,6). Один екземпляр має зубцеве лезо, інші – рівне. Розміри цілих виробів 95х31х10 мм, 117х30х10 мм, 97х25х8 мм. Залощення леза одного з цих виробів та повна заточка зубцями довжини іншого вказують на використання їх як вкладнів набірного серпа. Аналогії їм відомі в бондарихинській культурі кінця ХІІ – кінця VІІІ ст. до н. е., ареал якої займає середню течію Сіверського Донця [2;514,517]. Заготовка подібного вкладня виявлена на поселенні Клюки-3 (рис. 7;8), однак він має менші розміри. Ще три екземпляри вкладнів, виявлені на поселеннях Клюки-3, Івання-1 та Волиця (рис. 7;7,10,11) мають аналогії в білогрудівській культурі, яка в ХІ – ІХ ст. до н. е. Займала східну половину Лісостепової Правобережної України  [1,501-503] та білозерської культури степової зони Північного Причорномор‘я, яка також датується ХІ – ІХ ст. до н. е. [6;519,523,524]. Вкладні цього типу бувають прямокутної та трикутної форми, від чого залежало їх положення в лезі набірного серпа.

Серед зібраної колекції жниварських знарядь існує ще один тип вкладнів, представлений трьома екземплярами з поселень Волиця, Тараканів-5 і Панталія-2. Ці виготовлені на відщепах вироби мають дбайливо обстругану з двох сторін товсту спинку, лезо ж лише злегка підправлене у екземпляра з Волиці (рис. 1;8,9,11). Розміри вкладнів 93х37х16 мм, 84х30х11 мм та 62х30х8 мм. Один вкладень має кутову заполіровку, два інших – пряму. Датування цього типу виробів утруднене із-за відсутності аналогій. Вони можуть представляти новий тип вкладнів доби енеоліту – ранньої бронзи, а можуть і бути незграбним наслідування вкладнів білогрудівського типу. Втім, різна заполіровка свідчить скоріше про їх енеолітичну належність.

Отже, підсумовуючи огляд крем‘яних жниварських знарядь з Дубенщини, можна зауважити різноманітність типології серпів починаючи з неоліту, коли паралельно існували два типи набірних серпів з крем‘яними вкладнями – прямолезий та зубцевий, "каранівський”, від якого походять вкладні з кутовою заполіровкою. Ці ж типи серпів продовжують існувати в добу енеоліту, однак значно збільшуються розміри вкладнів. В племен пізньотрипільської культури і культури кулястих амфор з‘являється цілісний ножевидний серп, трикутний у перерізі.

Набірні серпи з вкладнями очевидно деякий час існують в шнурових культурах, але швидко витісняються традиційними для цих культур ножевидними серпами з широкою п‘яткою. Останні побутують довгий час, витіснивши інші типи і зникають з самими шнуровими культурами.

У волинській групі тшинецької культури, яка приходить на зміну стжижовсько-мєжановіцкому населенню існує інший тип крем‘яного серпа – із звуженою або знівельованою п‘яткою та найбільшим розширенням всередині леза. Цей тип серпа існує дуже довго, від нього походять серпи висоцької культури, лежницької та могилянської груп доби раннього заліза. В могилянській групі існує також значно зменшений тип серпа,  який походить від тшинецького. В середовищі могилянської групи з‘являються вкладишеві серпи бондарихинського та білогрудівського типів, що очевидно пов‘язане з включенням у могилянську групу вихідців з середовища цих культур. Поява східних мігрантів на Волині може бути пов‘язана з зростаючою у VІІІ ст. до н. е. войовничою активністю степових кочівників. Значним вдосконаленням серпів ранньозалізного віку була зубцева ретуш леза. Вперше цей винахід було зроблено ще в середовищі культури лінійно-стрічкової кераміки доби неоліту, однак його чомусь було втрачено.

Із зникненням на території Волині пам‘яток могилянської групи виробництво і використання крем‘яних серпів припиняється. В ІV ст. до н. е. тут з‘являються племена поморської культури [5,167], які не володіли мистецтвом обробки кременю.

 

Література

 

1.                          Березанская С.С. Белогрудовская культура. // Археология Украинской ССР. Том І. – Киев, 1985. – с. 499-512

2.                          Березанская С.С. Бондарихинская культура. // Археология Украинской ССР. Том І. – Киев, 1985. – с. 512-519

3.                           Конопля В.М. Лендельская культура. // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. Энеолит, бронза и раннее железо. – К., 1990 – с. 4-18.

4.                          Конопля В. Скарб крем‘яних серпів ранньозалізного віку з Рівненщини. // Волино-Подільські археологічні студії, І. – Львів, 1998. – с. 190-195

5.                          Отрощенко В.В. Белозерская культура. // Археология Украинской ССР. Том І. – Киев, 1985. – с. 519-526

6.                          Свешников И.К. Почапская група культуры Хлопице-Веселе. // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. Энеолит, бронза и раннее железо. – К., 1990 – с. 63-68.

7.                          Свешников И.К. Стжижовская культура. // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. Энеолит, бронза и раннее железо. – К., 1990 – с. 68-74.

 

Список ілюстрацій

 

Рис. 1  1-7 – вкладні серпів культури лінійно-стрічкової кераміки, 8,9,11 – вкладні "з обструганою спинкою”, 10 – серп перехідного типу; 1 – Мирогоща-3, 2 – Заболоття-2, 3 – Тараканів-2, 4 – Нараїв, ур. Бродки, 5-7,9 – Панталія-2, 8 – Тараканів-5, 10,11 – Дубно, Волиця.

Рис. 2  Вкладні серпів та серпи пізньотрипільської культури; 1,9 – Мирогоща-2, 2 – Нараїв, ур. Бродки, 3,7 – Мирогоща-1, 4,5 – Заруддя-3, 6 – Липа, ур. Десятини, 8 – Листвин, ур. Гострий Горб, 10 – Костянець, ур. Лиственщина.

Рис. 3  Серпи та вкладні серпів культури кулястих амфор; 1,6 – Тараканів-4, 2 – Тараканів-5, 3 – Тараканів-6, 4,5 – Аршичин-2.

Рис. 4  Серпи культур шнурової кераміки; 1 – Заболоття-2, 2 – Заруддя-1, 3,5,6 – Тараканів-3, 4 – Аршичин-2

Рис. 5  Серпи тшинецької культури; 1,2,4,5 – Тараканів-5, 3 – Тараканів-4, 6 – Мирогоща-2.

Рис. 6 1,2 – серпи із Зеленогайського скарбу (за В. Коноплею), 3 – серп перехідного типу (Дубно-звірогосподарство), 4-7 – серпи могилянської групи; 4 – Дубно, Палестина-1, 5 – Дубно-звірогосподарство, 6 – Дубно-Волиця, 7 – Підгайці-5.

Рис. 7  Серпи і вкладні серпів ранньозалізного віку; 1,2,5,11 – Дубно-Волиця, 3 – Тараканів-5, 4 – Дубно, о. Дубовець, 6 – Тараканів-4, 7,8 – Клюки-3, 9 – Дубно, ур. Біля Мостів, 10 – Івання-1.
Категорія: Мої статті | Додав: duben (27.03.2008) | Автор: Ткач Віталій
Переглядів: 1761 | Рейтинг: 5.0/3 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2016 | Хостинг від uCoz