Археологія Дубенщини

Ткач В. Археологічна пам’ятка в урочищі «Острівок»  у місті Дубно. //Магдебурзькому праву у місті Дубні – 500 років. Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції. - Луцьк.: Волинська обласна друкарня, 2007 – с. 123-124.

Ткач В. В.

Археологічна пам’ятка  в урочищі Острівок в м. Дубно

Урочище Острівок є піщаним островом утвореним старим і новим руслами Ікви, продовгувато-овальної форми, навпроти Дубенського замку. Огляд старих планів Дубна та топографічних планів 1795 – 1941 років вказує на те, що і раніше ця місцина була островом. Над шаром материкового піску утворився прошарок ґрунту різної потужності, що вказує на те, що протягом довгого часу тут проходили ґрунтоутворюючі процеси. Втім, за короткий період, коли на Острівку було влаштовано приватні городи, ґрунтовий шар на цих місцях зазнав впливу ерозійних процесів і подекуди майже повністю був видутий вітрами.

Археологічне обстеження Острівка було розпочато автором в 1997 році [3,134;4, 233 – 238]. Було обстежено частину острова від мосту до південної його частини, по лінії правого берега старого русла Ікви. За 1997-2003 роки було зібрано значну колекцію підйомних матеріалів та оглянуто залишки будівель, що дало можливість визначити періоди існування тут забудови.

Знахідки представлені майже виключно гончарною керамікою. Винятком є кілька невиразних уламків ліпних посудин, які можна віднести до епохи бронзи. Гончарна кераміка складається з кількох груп.

Перша група кераміки складається з вінець горщиків манжетного типу, які в свою чергу можна розділити на 2 типи. До першого з них належать переважно товстостінні форми, типові для Х – поч. ХІ ст. (рис.1; 1,2). Для них характерні чіткі риси манжета. До другого типу належать витончені вінця, які є розвитком попередніх. Форма манжета часто нечітка, він плавно переходить в шийку, край вінця іноді дещо загнутий всередину (рис. 1;3-5).

Друга група, яка є домінуючою на цьому поселенні, складається з досить великої кількості різноманітних форм, які є розвитком манжетних форм. Кераміка переважно тонкостінна, виготовлена на швидкісному гончарному крузі, рідше зустрічається середня товщина стінок і винятково рідкісним є товстостінний посуд. Окрім зовнішнього манжета, вінця мають внутрішню закраїну різної форми, іноді манжет розділений на 3 виступи (рис. 1;6-10). В багатьох екземплярів зовнішній манжет здеградований або й взагалі відсутній (рис. 1;9,10). Такі вінця мають аналогії в давньоруських комплексах Дорогобужа і датуються ХІ – поч. ХІІ ст. [2, 52].

Третя група складається з близьких між собою за формою вінець, для яких характерною особливістю є наявність округлого за формою валика на внутрішній частині вінця. (рис. 1;11-14). Кераміка такого типу з‘являється  в кінці ХІ ст. і існує в ХІІ - ХІІІ ст. [1,449,450].

Четверта група кераміки складається з міцних тонкостінних уламків посуду сірого та чорного кольору (морених) та біло глиняних уламків, іноді вкритих з внутрішньої сторони поливою зеленого або жовтого кольору, та розписаних коричневою фарбою ззовні (рис. 1;19). Спільною рисою цієї кераміки є наявність виїмки з внутрішньої сторони вінчика (рис.1;15-19). В деяких морених посудин вінце оформлене у вигляді манжета (рис.1;15). Датувати цю групу кераміки можна XV – XVI ст.

П’ята група кераміки складається з уламків горщиковидних та мисковидних кахель, виготовлених з світлої глини з домішкою піску (рис.1;22,23). Такі кахлі датуються XIV – XVІ ст. і хронологічно ця група кераміки синхронна попередній.

Шоста група кераміки складається з уламків горщиків, які є результатом розвитку типів четвертої групи і відрізняються від них рівними, майже вертикальними вінцями, а також з уламків макітер, сковорідок, кухлів. Така кераміка має чисельні аналогії на пам’ятках кінця XVI – XVII  та XVIII ст. В порівнянні з попереднім періодом збільшується кількість полив’яного посуду, з’являється лощений орнамент на мореному посуді і стає багатшим розписний орнамент на білоглиняному посуді.

Сьома група кераміки складається з уламків щиткових коробчастих кахель XVII – XVIIІ ст. виготовлених з білої глини. Щитки кахель вкриті рослинним та геометричним орнаментом, деякі щитки вкриті зеленою поливою.

До восьмої групи належать дві знайдені на території пам’ятки глиняні люльки. Перша виготовлена з білої глини, неорнаментована, основа чубука не виділена (рис. 2). Друга також білоглиняна, вкрита зеленою поливою. Основа чубука має витягнуте доверху потовщення, орнамент складається з складної рослинно-геометричної композиції (рис.3). Обидва екземпляри можна датувати кінцем XVII – XVIIІ ст.

Дев’ята група складається з уламків цегли червоного та коричневого кольору з слідами пальців на одній з сторін. Найближчою аналогією є цегла з бастіонів Дубенського замку та культурного шару Дубна XVII – XVIIІ ст.

Окрім кераміки на поверхні пам’ятки зібрано кістяну проколку давньоруського часу, кресальні кремені, уламки скляного посуду XVII – XVIIІ ст. В купах, які утворились внаслідок розчистки ділянок під городи, окрім цегли XVII – XVIIІ ст. виявлено уламки вапняку з слідами будівельного розчину. Знайдено також уламки посуду індивідуальних форм, які можуть належати до давньоруського часу (рис.1;20,21).

Таким чином можна стверджувати, що урочище Острівок було складовою частиною Дубна від його заснування і принаймні до початку XVIIІ ст. Однак практично повністю відсутня на пам’ятці кераміка ХІХ – початку ХХ ст. за винятком небагатьох  обкатаних водою уламків. Аналогічна картина спостерігається і на сусідній пам’ятці Сурмичі-2, теж розташованій на піщаній дюні. На відсутність забудови на Острівку вказує генплан міста 1795 року. Через Острівок довгий час йшла дорога до с. Панталія. Причини, через які у XVIIІ ст. були покинуті піщані пагорби в межах Дубна на даний час неясна, можна лише припустити, що до цього призвело підвищення рівня води нижче греблі Дубенського ставу.

Ілюстрації

Рис.1 Кераміка з ур. Острівок.

Рис.2, рис.3 Люльки з ур. Острівок

Література

1.    Кучера М.П. Керамика./ Археология Украинской ССР. – Том 3. – К., 1986 – с. 446-455.

2.    Прищепа Б.А., Нікольченко Ю.М. Літописний Дорогобуж в період Київської Русі. – Рівне, 1996.

3. Прищепа Б. А., Ткач В. В. Археологічне обстеження околиць Дубна.// Археологічні відкриття в Україні 1997-1998 р.р. – К., 1998. – с. 134 - 135.