Острів Дубовець та Підборецький монастир в картографічних джерелах і за даними археологічних досліджень. - Мої статті - Каталог статей - Персональный сайт
Четвер, 08.12.2016, 8:05:49Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Як ви ставитесь до колекціонерів археологічних артефактів?
Всього відповідей: 209

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Острів Дубовець та Підборецький монастир в картографічних джерелах і за даними археологічних досліджень.
Віталій Ткач, м. Дубно.

           Острів Дубовець та Підборецький монастир в картографічних                           джерелах і за даними археологічних досліджень.

   Колишній острів Дубовець знаходиться в районі колишнього Дубенського звірогосподарства. Після осушення боліт навколо Дубна в 60-х роках ХХ ст. це місце перестало бути островом і тепер є незначним підвищенням серед низини - колишньої заплави Ікви, яку в старих документах ХVІ - ХVII ст. називали «став Дубенський». Слід зауважити, що назву „Дубовець” мали два, розташовані поряд острови, які, судячи з давніх планів міста, в деякі періоди були з’єднані сухопутною перемичкою і, власне становили один острів, з чого, схоже, виникла деяка плутанина. Острів, на якому був розташований Підборецький монастир, є витягнутою піщаною дюною, розташованою майже перпендикулярно нинішньому руслу Ікви. Інший, значно більший і вищий острів, на якому розташоване колишнє звірогосподарство, є останцем з лесовою основою, тобто ці два острови мають зовсім різне геологічне походження. Однак більший острів називався, ще Дубовиця. Тож під назвою Дубовець ми розглядаємо лише перший острів, що відповідає старовинним документам, в яких саме він під цією назвою згадується. За спогадами старожилів ще у першій половині XX ст., до проведення меліоративних робіт, острів Дубовець знаходився між основним руслом Ікви, яке проходило приблизно так, як сучасне і називалось Страклівською бистриною, та старицею, яка проходила з південної сторони острова.
   З геологічної точки зору острів Дубовець є дюною, утвореною шляхом наносу піску течією річки. Формування дюни відбулося принаймні ще у плейстоценовому періоді. Внаслідок сучасних орних робіт тонкий шар гумусу, що утворився над піщаним материком майже повністю вивітрився, що особливо помітно на найвищій частині пагорба. Нині значна частина колишнього острова зруйнована кар’єром, вціліла площа пам’ятки інтенсивно розорюється та з 1999 року засипається сміттям.
   Історією цієї пам’ятки зацікавилися ще наприкінці ХІХ ст., внаслідок того, що на острові значний час існував Підборецький монастир.               Першим історію монастиря досліджував М.І.Теодорович, [Теодорович, 1880, с.470-473]. В своєму дослідженні він використав архівні документи XVI-XIXст. З його праці ми взнаємо стару назву острова, історію заснування та основні події з життя монастиря. До цих же джерел звернувся дубенський краєзнавець І.Д. Лозов’юк, працюючи над історією дубенських монастирів [Лозов’юк, 1994, с.8-10].
   Острів Дубовець почав досліджуватися як археологічна пам’ятка у 1996 р., коли В. Ткачем тут було виявлено багатошарове поселення [Прищепа, Ткач, 1998, с.135]. В 1997 році в кар’єрі, що руйнує пам’ятку, було виявлено залишки давнього об’єкта, який було досліджено археологічною експедицією під керівництвом кандидата історичних наук В.Д.Гупало [Hupalo, 1998, s. 233-249]. Досліджений об’єкт виявився смітниковою ямою, датованою початком - третьою чвертю XVIIст. В тому ж році, вже по закінченні експедиції, у кар’єрі, після добування піску, було виявлено ще один об’єкт (№2). Членами турклубу „Едельвейс” було проведено невеликі рятівні роботи, в результаті яких цей об’єкт було частково досліджено, а здобуті при цьому багаті матеріали було передано у Державний історико-культурний заповідник м. Дубна. Нині досліджені у 1997 р. об’єкти знищено екскаватором. В наступні роки з території пам’ятки неодноразово збирався підйомний матеріал. У 1999 році, після глибокої оранки, на фоні сірого ґрунту проступили контури кількох об’єктів у вигляді світлих плям, насичених великою кількістю знахідок. В двох випадках контури вдалося добре зафіксувати. З цих об’єктів було ретельно відібрано матеріали, викинуті плугом (об’єкти №3 та №4). В 2001 році, на раніше розорюваній північній частині дюни, було утворено новий кар'єр, який знищив кілька поховань, два з яких вдалося дослідити та порушив залишки ще однієї споруди (об'єкт №5 ). Цей об'єкт було також частково досліджено членами турклубу "Едельвейс". Нині цей кар’єр, що був використаний як скотомогильник, засипано. В наступних роках на поверхні пам’ятки було зафіксовано об’єкти №6, №7 та №8, а також поховання №3, зруйноване оранкою.        Поверхневими обстеженнями було виявлено, що на острові Дубовець існували стоянка доби мезоліту, поселення ранньобронзового часу з шнуровою керамікою (друга половина ІІІ тис. до н.е.), пізньотшинецької культури пізньобронзового часу (близько ХІ – ІХ ст. до н.е.), могилянської групи ранньозалізного віку (ІХ – V ст. до н.е.) та поселення волинян Х – початку ХІ ст. [Прищепа, Ткач, 1998, с.135].
   План Підборецького монастиря вдалося знайти на так званій карті Прохазки (рис. 1), складеній на початку XIX ст., що зберігається у Віденському воєнному архіві [Ричков, 1994, с. 67, 71]. На цій карті територія Підборецького монастиря обмежена прямокутником, очевидно огорожею, орієнтованою за сторонами світу. В межах огорожі можна добре розгледіти два приміщення - церкву і монастирські келії у формі літери П. До огорожі примикають одне або два господарські приміщення.
   Ще одна карта, датована 1826 роком (рис.2), показує монастир у вигляді дворика, всередині з округлою будовою, по різних боках якої простежуються дві точки – можливо окремі споруди. Якщо прийняти цю споруду за церкву, положення точок співпадатимуть з боковими спорудами на карті Прохазки, однак тоді незрозуміло, де ж келії. Від монастиря до с. Підборці веде стежка. На карті зафіксована назва «Девичей монастырь», що очевидно на той час було його загальновживаною назвою. На цій карті, як і на попередній показано «великий» острів Дубовець, який складався із з’єднаних лесового пагорба і піщаної дюни.
   Пізніші відомі нам карти належать до того часу, коли Підборецький монастир вже не існував, а його церква була розібрана. Російські карти кінця ХІХ ст. (рис.5; рис.6) показують острів Дубовець пустирем, зарослим чагарниками чи молодим лісом. На обох він є окремим островом.
  Натомість іноземні картографічні джерела зберігають позначення релігійного об’єкта на острові Дубовець. На австрійській військовій карті 1889 року (рис. 4) показана монастирська церква, на іншій карті (рис. 3), яку можна датувати початком ХХ ст., (зважаючи на наявність на ній сучасного розташування Іллінської церкви), місце монастиря вказане хрестиком, інші ж церкви зображаються хрестом на колі. Розміщення хрестика не співпадає тут з островом Дубовець, який показаний окремим островом, зарослим лісом. Як видно, тут була спроба поєднати реалії різних періодів – середини і кінця ХІХ ст. Таку довгу традицію зображення Підборецького монастиря можна пояснити тим, що для виготовлення цих карт використовували старіші карти (можливо ту ж карту Прохазки), перевірити ж дані не було можливості.
   Слід зауважити цілковите ігнорування монастиря в планах Дубна 1795 – 1880 р.р. Це було зумовлене тим, що він не належав до структури міста, як інші монастирі, зображені на цих планах.
Археологічні джерела дають досить багату, хоч і заплутану інформацію про існування монастиря. Серед виділених восьми споруд жодну не вдалось пов’язати з церквою, що не дивно, адже вона не була житловою спорудою, і не могла залишити густо насиченої матеріальними рештками плями, за якими були виявлені об’єкти. Спробуємо коротко охарактеризувати виявлені споруди.
   Об’єкт №1 досліджено археологічною експедицією під керівництвом кандидата історичних наук В.Д.Гупало. Досліджений об’єкт В. Д. Гупало визначила, як смітникову яму, датовану початком - третьою чвертю XVII ст. [Hupalo, 1998, s. 233-249]. Однак якщо яма існувала в цей період, знайдена кераміка в ній мусила б мати багато спільного з керамікою об'єкту №5. Однак керамічний комплекс з ями має дуже близькі риси до посуду з об'єкту №2. Це типи горщиків, мотиви їх орнаментації, наявність аналогічних типів мисок, кахлів третього типу з геометричною композицією, одна з яких повністю аналогічна кахлі з об'єкту №2. Ще одна спільна риса - наявність в обох комплексах посуду з графіті, а також дуже великої кількості скляного посуду. Монети , знайдені в об'єкті №1 - п'ять мідних солідів 1654 - 1660-х років, були дуже стертими. Всі ці обставини змушують нас не погодитись з запропонованим датуванням цього об’єкту.
   Об’єкт №2 було виявлено у 1997 році в обриві кар’єру на відстані близько 8 м. на північ від об’єкта №1. Для дослідження цього об’єкта було закладено шурф розмірами 2х2 м. Контури споруди було виявлено на глибині 0,35 м. від денної поверхні. Споруда була досліджена не повністю, оскільки вона значною мірою виходила за межі шурфу і, як вдалося встановити при спостережені за земляними роботами, загальна довжина її заглибленої частини становила близько 6 м. Наземна частина фіксувалась лише у вигляді насиченого, чорного, щільного культурного шару. Її розміри не встановлено. Частина споруди, яку вдалося дослідити, мала підпрямокутну у плані форму. Орієнтована вона була короткою стіною по лінії північ-південь. Одну стінку споруди вдалося повністю дослідити. Її довжина становить 0,95 м. Північну стінку вдалося розкрити на 1,11 м. Протилежна їй стінка робить поворот і ширина споруди збільшується до 1,08 м. Глибина споруди від денної поверхні становить 1 м. Заповнення споруди становив сірий піщанистий грунт насичений вугликами, уламками кераміки, битою цеглою-пальчаткою. Знайдено одну цілу цеглину розмірами 150х200х50 см. Ширина цегли-пальчатки 110 мм., висота 60 мм. Біля повністю розчищеної стінки, де ймовірно знаходився вхід в споруду, знаходилося скупчення битого скляного, глиняного та фарфорового посуду XIX ст. В заповненні і на дні споруди зібрано велику кількість уламків посуду XVIІ ст. - першої половини XIX ст., причому як ранній так і пізній посуд траплявся великими фрагментами. Вдалося реставрувати майже цілі посудини. В дуже великій кількості траплявся скляний посуд, особливо денця та вінця келихів. Трапились в заповненні і два фрагменти глиняних люльок. Знайдено дві монети - погано збережений мідний солід Яна Казимира 1660-х років та стертий півгріш Станіслава Августа 1760-х років. Крім того знайдено велику кількість залізних виробів, переважно цвяхів, які траплялись у дуже великих кількостях. Знайдено також ножі, ножиці, скобу, дверну ручку, ключ з слідами покриття міддю.
   Із виробів з кольорового металу було знайдено дві бронзові шпильки та бляшку, що очевидно служила оздобою шкіряного одягу чи скриньки. Даний об’єкт, зважаючи на його великі розміри, може бути залишками підвалів монастирських келій. Періодом його існування був майже весь час функціонування монастиря. На жаль цей об’єкт було дуже понищено під час добування піску в кар’єрі. Нині його залишки засипані шаром сучасного сміття. На думку автора, об’єкти №1 та №2 є частиною підвалів монастирських келій і становлять власне один об’єкт штучно розірваний кар’єром.
   Об’єкт №3 вдалося виділити при поверхневому огляді пам’ятки, в 1999 році, після глибокої оранки. Об’єкт проявився у вигляді світлої плями, насиченої уламками керамічних та скляних виробів, розмірами 5х5 м. Слід зазначити, що розміри цієї плями не обов’язково відповідають реальним розмірам об’єкта, спостереження показують, що він скоріше за все був більшим, оскільки навколо нього постійно трапляються матеріали аналогічні знайденим в плямі. Цей об’єкт знаходиться за 20 м. на північ від об’єкта №2. З виораного заповнення об’єкта зібрано уламки білоглиняного та мореного гончарного посуду, причому останній значно переважав кількісно. Більшість посудин мають сліди значного закопчення, на деяких зберігся нагар. В комплексі трапляються глечики і горщики, макітри і миски, є покришки, одна з яких вкрита темно-коричневою поливою. Велика кількість знайдених керамічних уламків належать кахлям, вкритим зеленою, білою та синьою поливами. З металевих виробів у плямі знайдено невелику залізну наковальню, цвях, металевий виріб, який служив для утримання ринви та бронзові щипці, для знімання нагару з свічок. Знайдено також дві монети - дуже стертий литовський солід Яна Казимира 1664 року карбування та дєнєжку Миколи І 1885 року карбування. Монета має сліди стертості на аверсі. За керамічним матеріалом об’єкт №3 можна датувати кінцем XVIIІ - третьою чвертю XIX ст., що підтверджується монетними знахідками. Хронологічно він є найпізнішим в монастирському комплексі і функціонував ще після 1855 року, тобто як мінімум через п’ять років після перенесення церкви.
   Об’єкт №4 виділено одночасно з попереднім, у вигляді світлої плями, на відстані близько 100 м. на захід від об’єкта №3. Розміри плями 5х10 метрів. Зібраний з цієї плями комплекс складається із уламків переважно столового посуду - полив’яних та розписних глечиків, горщиків, тарілок, мисок, макітр та уламків кахлів з рослинним орнаментом, вкритих зеленою поливою. Рідше трапляються уламки мореного посуду. Знайдено також кам’яний брусок та уламок розписної миски з слідами використання його в якості лощила для обробки шкіри. Серед горщиків переважають вироби з плавнопрофільованою шийкою, а кахлі мають невеликий бортик по краях щитка, що дозволяє датувати період існування об’єкта №4 кінцем XVI - першою половиною XVII ст., тобто початковим періодом існування монастиря.
   Об’єкт №5 було виявлено в новому кар’єрі, зробленому в 2001 році. Кар’єр на час виявлення об’єкта мав розміри 4 х 10 м., причому вся ця площа, очевидно, була зайнята об’єктом. На площі 10 кв. м. культурні відклади знищено повністю. В інших ділянках кар’єру збереглися частини об’єкта, а де-не-де, навіть культурний шар, що перекривав його. По лінії найкращого збереження було зроблено стратиграфічний переріз, який дав таку картину: від денної поверхні до глибини 0,4-0,5 м., іде орний шар насичений дрібними уламками кераміки. У східній частині кар’єру, під орним шаром іде культурний шар товщиною 0,4 м., який складається з чорного ґрунту, насиченого вугликами, деревним тліном, уламками скляних та керамічних виробів, залізними цвяхами. Цей культурний шар за своїм виглядом та характером знахідок ідентичний заповненню об'єкта №2 та дуже насиченим нашаруванням навколо цього об'єкту і, очевидно, має пряме до них відношення. Відстань до об'єкту №2 від східного краю кар'єру становить 7 м. Під цим шаром, у східній частині кар'єру, на глибині 0,7 м., починається материковий пісок. У західній частині кар'єру під орним шаром знаходиться тонкий, товщиною 0,1-0,3 м., прошарок золи, густо насиченої уламками цегли та крупними уламками кухонної кераміки, тут же знайдено кілька уламків кахлів. Під цим шаром починається материковий пісок. В центральній частині кар'єру, під орним шаром, простежено культурний шар, товщиною 0,2-0,4 м., який складається із темного, гумусованого піску з рідкими знахідками кераміки кінця XVII-XVIII ст. Під цим шаром знаходиться потужний завал битої кераміки, товщина якого досягає 0,6 м. в центрі завалу. Уламки посудин лежать один на одному, між ними фактично немає ґрунту, за винятком країв завалу, інші знахідки, окрім кераміки, нечисленні. Це кілька уламків металевих та скляних виробів, кісток домашньої птиці. Утворення цього завалу відбулося за дуже короткий період, очевидно, навіть за один день, коли сюди було скинуто битий посуд та інші непотрібні на той момент речі. Посуд, що знаходиться в цьому завалі, а також в прошарку попелу, належить до кінця XVI - першої половини XVII ст. В завалі та шару попелу неодноразово знаходились уламки одних і тих же посудин, що дозволяє об’єднати ці два прошарки і власне розглядати їх як об’єкт №5. Із металевих речей в завалі було знайдено мідний наперсток, кілька залізних цвяхів, дверний засув, дві залізні скоби, цілу і пошкоджену підківки до чобота, ніж з круглим стрижнеподібним черешком та кілька ножів із плоскими черешками. В одного з ножів збереглася дерев’яна ручка, прикріплена мідними заклепками до черешка та дві орнаментовані мідні пластинки, одна з яких кріпилася до задньої частини ручки, друга - до однієї з заклепок. Досліджений об’єкт за керамічним комплексом датується кінцем XVI - початком XVII ст., і очевидно є залишками частини монастирських келій, початкового періоду існування монастиря, припинення його існування, скоріше за все, пов’язане з будівництвом нових келій, залишки яких представлені об’єктом №2.  
   Об’єкт №6 виявлено в 2002 році у вигляді плями на південному схилі острова. Виявлені матеріали датуються двома періодами – XVII ст. та кінцем XVIIІ – початком XIХ ст. Очевидно тут стояли дві споруди (6а та 6б) в різний час.
   Об’єкт №7 виявлено в 2004 році на північ від кар’єру. Це рештки цегляного будинку XVII - XIХ ст.
   Об’єкт №8 виявлено в 2005 році у вигляді вузької плями, насиченої матеріалами кінця XVI – XVII ст. між об’єктами №5 та №3.
   Поховання №1 та №2 виявлені на захід від об’єкту №2 та на південь від об’єкту №5. Від першого залишився тільки череп, біля якого виявлено латунний хрест-енколпіон з розп’яттям, та плетений з срібними нитками шнурок, просунутий в отвір хреста. Друге поховання було розтрощене ковшем екскаватора. В ньому виявлено рештки дерев’яного хреста оббитого латунною бляхою, з бронзовим литим розп’яттям. В стінках кар’єру простежено ще кілька поховань, які не досліджувалось.
   Поховання №3 було зруйноване оранкою на західному краю острова. Речей не виявлено.
   Таким чином виявлені споруди можна розподілити на дві групи - №4, №5, №6а та №8, які становили разом із церквою комплекс монастиря в кінці XVI – першій половині XVII ст. До цієї ж групи слід з певними застереженнями зарахувати ранній період існування споруди, представленої об’єктами №1-2. Припинення функціонування більшості цих споруд можна пов’язати з козацьким погромом Дубна в 1649 році. На можливість бойових дій на території монастиря вказує значна кількість рушничних кременів, виявлених на поверхні, та велика кількість одномоментно розбитого посуду в споруді №5, що мало статись в результаті якогось катаклізму. Втім такі події могли відбутись в монастирі і раніше та бути пов’язаними з введенням у монастирі унії близько 1630 року. Споруда №1-2 була мабуть була зведена приблизно в цей час і стала першою цегляною будівлею монастиря, проіснувавши до його скасування. Ще перед 1888 роком було видно її руїни, про що згадує М. Теодорович.
  Наведені вище міркування дозволяють визначити цю споруду і монастирську церкву основними будівлями другого етапу, який можна окреслити кінцем XVII/першою половиною XVIIІ ст. – 1832-1850-ми роками. Оточенням їх були споруди №3, №6б та №7 (якщо остання теж не є відрізаною кар’єром частиною келій).
  Підборецький монастир був одним із дубенських феодалів, йому належало ціле село, для своїх потреб монастир мав залежного рибалку, а також отримував прибутки з Дубенської митниці. Очевидно, залежними від монастиря людьми було принесено на його територію і використано такі речі, як люльки та наковальню, пристосовано для обробки шкіри уламок кераміки, зробивши з нього лощило. Територію монастиря відвідували також прочанки, які можливо, мали право ночувати в монастирі. Ними тут було загублено скляні жіночі прикраси.


                                          Література


   Лозов’юк І. Давні дубенські монастирі. – Дубно, 1994.
   Прищепа Б. А., Ткач В. В. Археологічне обстеження околиць Дубна.// Археологічні відкриття в Україні 1997-1998 р.р. – К., 1998. – с. 134-135.
   Ричков П. А. Українські міста в картографічній збірці Віденського воєнного архіву / / Архіви України - №1-6, 1994, с. 65-72.
   Теодорович М. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волыни. - Почаев, 1888, с. 470-472.
   Hupalo. W. Wstepne badania w obrebie Klaszloru Podboreckiego na Wolyniu.// Materialy i Sprawozdania Rzesowskiego Archeologicznego. Tom XIX. Rzeszow, 1998. - s.223-248.


Рис.1. Підборецький монастир на карті Прохазки початку ХІХ ст.
Рис.2. Підборецький монастир на карті 1823 року.
Рис. 3. Острів Дубовець, зарослий лісом з вказаним хрестом місцезнаходженням монастиря на карті початку ХХ ст.
Рис.4. Острів Дубовець з вказаним хрестом місцезнаходженням монастиря на австрійській військовій карті 1889 року.

Рис. 5. Острів Дубовець, зарослий лісом, або чагарниками на карті кінця ХІХ ст. (після 1873 року).



Рис. 6. Зображення острова Дубовець на карті кінця ХІХ ст. (після 1873 року).


Рис. 7. Острів Дубовець на ландкарті 1941 року.
Категорія: Мої статті | Додав: duben (11.05.2009)
Переглядів: 1307 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2016 | Хостинг від uCoz